В ім᾿я Отця, і Сина, і Святого Духа.
В сьогоднішній воскресний день нашій увазі представлений євангельський уривок про воскресіння Господом нашим Іісусом Христом сина наінської вдови.
Євангеліст Лука так про це розповідає: «Коли ж Він підійшов до воріт міста, якраз виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. І підійшовши, доторкнувся до одра; ті, що несли, зупинились, і Він сказав: юначе! Тобі кажу, встань! Мертвий, піднявшись, сів і почав говорити; і віддав його Іісус матері його І всіх охопив страх і славили Бога, кажучи: великий пророк з᾿явився між нами, і Бог відвідав народ свій» (Лк. 7, 12-16).
Одним своїм словом Господь підняв із смертного одра юнака, віднявши горе матері і показавши Свою владу над усім і, навіть, смертю. Коли людина втрачає своїх близьких, то її горе стараються розділити всі присутні на похованні, але ніхто із смертних не може повністю втішити її. Людина страждає, плаче, розуміючи, що смерть ніколи не поверне дорогої людини.
Один Господь може людину втішити і не просто втішити, але і зробити немислиме – повернути померлих до життя. І саме так Він вчинив, побачивши вбиту горем наїнську вдову. І коли це чудо побачили люди, котрі супроводжували смертний одр, то великий страх охопив їхні серця, через те, що в своєму житті подібного не бачили. І ці люди сприйняли Христа як великого пророка, а не Месію, через те, що чудо воскресіння до цього звершували пророк Ілля над сином вдови в Сарепті Сидонській (3 Цар.17,21); і Єлисей, над дитиною соманітянки (4 Цар. 4,34-35).
І лише небагато свідків цього чуда зрозуміли, що прийшов обіцяний пророками Месія, Син Божий, Котрий має владу над життям і смертю у всій вселенній; і ці люди стали апостолами і проповідниками звістки про спасіння роду людського через викупну жертву Іісуса Христа.
Велике чудо воскресіння юнака звершено Господом на знак майбутнього воскресіння всіх нас і для утвердження нашої слабкої віри в наше воскресіння. Потрібно пам’ятати про це, трудитись, молитись і старатись, щоб воскреснути нам для радості і життя вічного, а не в осудження вічне, щоб після воскресіння сподобитись стати праворуч Господа і почути Його голос, який кликатиме до вічної радості у Царстві Небесному. Амінь.
Священик Ростислав Карпенко,
настоятель храму на честь прп. Серафима Саровського
с. Острівок
(Михнівський благочинний округ)
