“…камінь, який відкинули будівничі, той самий став
наріжним? Це від Господа, і є дивне в очах
наших?”(Пс.117,22-23).
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Возлюблені у Христі дорогі браття та сестри! “Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, тверді. Все у вас хай буде з любов’ю” (1Кор.16,13-14). Ось так по-батьківськи звертається до християн Коринфу апостол Павел, наголошуючи на єдності общини. Автор ставить у приклад для наслідування сім’ю Стефана, щоб вірні ще більше служили один одному.
Апостол Павел власноручно вітає “святим цілуванням” своїх духовних дітей і в молитві благословляє. Але для тих, хто не любить Господа Іісуса Христа звучать страшні слова: анафема, маран-афа, що значить – хай буде відлучений до пришестя Господа (1Кор.16,22-23).
Схожі за змістом слова сьогодні ми чули під час читання Євангелія від Матфея. Притча про злих виноградарів на перший погляд має відношення до єврейського народу, а зокрема старозавітніх священників, книжників і фарисеїв. “І, слухаючи притчі Його, первосвященники і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить…”(Мф.21,25). Але слова Спасителя вічні! І ця притча сьогодні хвилює сьогодні всіх, хто трудиться у винограднику Божому.
А це ми, прості сільські священники, монахи і богослови, єпископи і митрополити… І якщо ми будемо поводити себе як виноградарі в притчі, нас очікує та ж доля. І ще дуже цікавий факт: судити, у звичному розумінні цього процесу, нас Бог не буде. Наша совість і власний свідомий вибір у свій час покажуть наше заслужене місце у вічності. Слухаючи слово Спасителя, народні старійшини нічого не підозрюючи, самі винесли собі вирок: “злочинців цих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час” (Мф.21,4).
Приносити достойні плоди нашому Творцю, ось в чому суть нашого земного буття. А що може бути більше, ніж віддати самого себе на служіння Богу і ближнім? “Сину мій! Віддай серце твоє Мені, – говорить Господь” (Притчі 23,26). А в посланні до Галатів апостол Павел каже: “Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість. На таких нема закону“(Гал. 5,22-23). Проте це все лише на вигляд просто і красиво, а насправді потребує постійної боротьби з самим собою, зі своїми ж вадами і гріховними навичками. Ось тут і стає в нагоді Церква, у якій кожен хворий і лікар один – Христос.
“Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій – виноградар” – говорить Спаситель у прощальній бесіді з учнями Своїми. Як же важливо бути живим пагінцем на Тілі Христовому. “Всяку гілку в Мене відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду” (Ін.15,12). Не треба боятись такого Божого очищення, яке в повсякденному житті супроводжується скорботами і випробуванням. І для нас насправді не завджи до кінця є зрозумілим дія промислу Божого про наше спасіння. Проте, попри логіку і часом здоровий глузд, ми віримо в нашого Спасителя, а значить довіряємо Йому наше життя, наше майбутнє і долю нашої Церкви. “Якщо пребуватиме в Мені і слова Мої у вас будуть, то, чого ви забажаєте, просіть, і буде вам” (Ін.15,7).
На сьогодні ми бажаємо і просимо одного – миру для нашої Батьківщини. Вірю, що так і буде! І ще смиренно надіюсь прожити на Виноградній Лозі. Амінь.
Священник Микола Жученя
(Копачівський благочинний округ)
