Слава Богу, дорогі браття та сестри!
Знову і знову будемо дякувати Богові за Його великі благодіяння до кожного із нас. В сьогоднішній недільний день ми знову згадуємо Світле Христове Воскресіння, той день, коли Господь Воскрес із мертвих, переміг смерть, зруйнував ворота пекла, і подарував нам можливість увійти у Царство Небесне.
Згадаймо Його слова: «Хто вірує в мене не загине, а матиме життя вічне» [Ін. 11гл., 26], «того, хто прийде до мене, не вижену геть, але воскрешу його в останній день» [Ін. 6гл., 37-39]. Тому будемо завжди звертатись до Бога у своїх молитвах, будемо пізнавати Його, любити, а як каже Господь: «Якщо любите мене, мої заповіді зберігаєте (виконаєте)» [Ін. 14Гл., 15].
А ми знаємо про дві найперші заповіді – любов до Бога та любов до ближнього, на яких весь закон і всі пророки тримаються [Мф. 22гл., 37-40].
Сьогоднішнє воскресне євангельське читання ще раз нам відкриває таємницю любові, яка робить великі чудеса і яка повинна бути у всіх християн. Сьогоднішня притча про «злого боржника» [Мф.18гл., 23-35], який мав великий борг перед своїм господарем (10 тис.талантів = 60 мільйонів денаріїв) і не мав чим віддати, але випросив милосердя у свого царя і звільнився від боргу. Отже, бачимо велику любов господаря, якого раб просив лише відстрочити до часу його борг, а отримав повне прощення. Так само і Бог, по своїй великій любові до нас слухає наші молитви і прощає нам всі наші гріхи.
Далі ми бачимо цього ж раба, який вийшов помилуваний від свого господаря, зустрів свого друга, який мав борг перед ним і, накинувшись, душить його… і не хоче пробачити його повинність навіть не дивлячись на його мізерний борг (100 денарій), порівнюючи з його вже прощеним.
Коли дізнався цар, – бачимо гнів, через такий поступок свого раба, призвав його і віддав катам, поки не віддасть всього боргу.
І ми повинні пробачати ближнім нашим, якщо хочемо щоб і Бог пробачив нас, бо гріхи наших ближніх проти нас мізерні, в порівнянні з гріхами нашими перед Богом. Не завжди у нас є сили, щоб побороти наші гріхи, страсті, закоренілі звички, побачити саме свої недоліки і виправляти саме їх, бо дуже часто бачимо саме «маленьку скалочку в оці брата свого, а колоди у своєму оці не бачимо» [Мф. 7гл., 1-6], тому скажемо Всевишньому: Господи, навчи мене простити від всієї душі всіх, хто чим коли мене образив, як Сам Ти Боже мій простив розпинателів твоїх на хресті, дай нам Боже не ображати і не ображатися, і за обідчиків своїх молитися.
Хочеться згадати слова великого духівника Церкви Христової наших часів о. Іоана Крестьянкіна, який мудро зауважив: «Друзі, будемо любити один одного, будем любити всіх і навіть ворогів, та чи люблять вони нас чи ні, нам про це немає чого турбуватися, будемо тільки про те піклуватися, – щоб нам їх полюбити! Нема людини на землі, яку всі любили або всі ненавиділи, ми зустрічаємо категорії людей і тих і тих. Не мати ворогів не можна!.. вони видимі і невидимі. Не можна, щоб нас всі любили, але нам можна і потрібно старатись полюбити всіх!» Амінь!
Священник Вадим Міщур
с. Велика Осниця
Колківський благочинний округ
