Дорогі отці, браття й сестри!
Усіх вас сердечно вітаю з суботою п’ятої седмиці Великого посту, з днем святкування Похвали Пресвятої Богородиці.
Це день особливий: після неділі Хрестопоклонної, коли ми згадували Хрест Христовий, на цьому, п’ятому тижні Великого посту ми прославляємо Богоматір. Зв’язок між головною темою минулої неділі та нинішньої невипадковий: Божа Матір у житті Своїм не мала ніякої слави, ніякої похвали. Усе Її життя було несенням величезного хреста. Від нас практично приховані дні Її життя до того моменту, коли Спаситель вийшов на Своє суспільне служіння. Але й розповідь про роки служіння Христа Спасителя містить мало відомостей про те, що відбувалося в родині Спасителя й Господа нашого Ісуса Христа, що відбувалося в серці Його Матері. Ми можемо тільки здогадуватися про те, як материнське серце страждало за Свого Сина, Який з перших днів проповіді став на шлях непримиренної боротьби зі злом і брехнею, з тими силами світу цього, які чинили опір Божій правді. Кожне слово Спасителя було пронизане цією правдою, а тому збуджувало ненависть, наклеп, заздрість, аж до готовності фізично знищити Того, Хто посмів відкрито й чесно говорити людям правду Божу.
Але хіба не надривалося серце Пресвятої Богородиці, коли Вона чула про всі зловмисні дії, що готуються проти Її Сина? Хіба не сумувало Її серце і тоді, коли фарисеї на третю Пасху суспільного служіння Спасителя прийшли до Галілеї з Єрусалима, — тому що Він не пішов до Єрусалима, бо ще не настав час, а там уже готувалися вчинити над Ним розправу? І прийшли фарисеї до Галілеї, мирної і спокійної країни, щоб уловлювати кожне Його слово і доносити в Синедріон, — з тим, щоб неодмінно звинуватити Його в злочинах проти Закону, у злочинах проти народу. Хіба осторонь була Пречиста Богоматір? Звичайно, ні: Вона була поруч зі Своїм Сином, Вона все бачила й чула, Вона не могла не розуміти того, що відбувається, що буквально місяці відділяють Сина від страшної кончини. Це було не миттєве страждання і не тільки те, що явилося в апогеї, на Голгофі, — це було страждання щогодинне, щохвилинне, це був Її життєвий хрест, і ніякої слави — до самої смерті. Славою Богородиці явилася Її фізична смерть, Її вознесіння на небо, тому ми й святкуємо так урочисто Успіння Пресвятої Богородиці, бо це було явлення Її слави ще на землі.
А сьогодні ми підносимо славу Пресвятій Богородиці, Тій, Яка пронесла через життя особливий хрест, Яка явила нам приклад не тільки святості життя, чистоти розуму й серця, любові, але й терпіння, мужності, здатності гідно й спасенно нести важкий хрест, який тільки й спасає людину. Пресвяту Богородицю було вознесено на небо не тільки тому, що явила в Собі великий дар Божественної благодаті, але й тому, що життям Своїм Вона цей дар підтримала. Терпінням, стражданням і скорботою Своєю Вона цей дар примножила, принісши велику жертву Богові всім Своїм життям. І сьогодні ми прославляємо Пречисту Царицю Небесну і вчимося від Неї спасенного хрестоношення, прославляємо Її як заступницю роду людського, Яка, пройшовши скорботними шляхами Свого земного буття, нині у славі стоїть перед Сином Своїм і Господом нашим і, віримо, молиться за нас, кожного зміцнюючи в його власному хрестоношенні, кожного зміцнюючи на шляху спасіння у здійсненні й проголошенні Божої правди.
Нехай сьогоднішній день наповнить наші серця радістю, бо перед нами великий приклад спасенного хрестоношення, який увінчаний безсмертною вічною славою Богородиці, що стоїть перед Сином Своїм і Богом нашим. Її молитвами нехай збереже Господь Церкву нашу, Вітчизну нашу й усіх тих, хто з вірою і любов’ю притікає до Її святого імені. Амінь.
Патріарх Московський і всієї Русі Кирил
