Сьогодні, на восьмий день після Різдва, Свята Церква згадує Обрізання Господа нашого Іісуса Христа.
Виникає питання: чому ми святкуємо звершення над Господом цього старозавітного обряду, який відійшов, як тінь?
Цю необхідність Святе Письмо обґрунтовує тим, що Христос прийшов не зруйнувати старозавітній закон, а виконати його. В ізраїльтян цей обряд був встановлений для всіх немовлят чоловічої статі, як знак завіту Бога із праотцем Авраамом та його нащадками. Якби Христос не прийняв обрізання, то ніхто б не визнав у Ньому обіцяного Месію, нащадка Авраама.
За тлумаченням Святих Отців Церкви, Бог – Син прийняв обрізання, щоб показати людям приклад обов’язкового виконання Божественних установ та щоб ніхто не міг засумніватися у тому, що саме Він є істиною Людиною, а не носителем ефірного тіла, як повчали деякі єретики.
Богу було угодно, щоб Пресвята Богородиця та її обручник, праведний Йосип, виконали все згідно старозавітного закону і Богонемовля на восьмий день було обрізане та отримало ім’я, а на сороковий день – посвячене Богу, а з дванадцяти років щорічно відвідувало Єрусалимський храм, як ми чуємо сьогодні у Євангелії.
Таким чином, за людською природою Він дотримувався букви закону, за природою Божественною – втілився для спасіння роду людського.
У Новому Завіті обряд обрізання дав місце Таїнству Хрещення, прообразом якого він і є.
Як Христос заніс Свій хрест на Голгофу, так і ми повинні протягом свого земного життя відмовлятися від пристрастей, обрізати від себе всякий гріх, нести без нарікання, з вдячністю хрест, який возложив на нас Господь, і молити Його, щоб Він допоміг нам провести життя по-християнськи, по-християнськи померти та наслідувати Царство Небесне. Амінь.
прот. Микола Нарушець,
настоятель Свято-Вознесенського храму, с. Завітне (Ківерцівське благочиння)