В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
«Правило веры и образ кротости, воздержания учителя яви тя стаду твоему, яже вещей истина: сего ради стяжал еси смирением высокая, нищетою богатая Отче священноначальниче Николае, моли Христа Бога спастися душам нашим»
Такими словами Свята Церква Прославлавна вшановує великого угодника Божого святителя Миколая, архієпископа Мір Лікійських, Чудотворця.
Святитель Миколай народився близько 280 році в місті Патари на південно-західному узбережжі малої Азії, у сім’ї, яка належала до знатного роду.
З раннього дитинства він дивував батьків своєю незвичайністю в тому, що Миколай приймав материнське молоко по середах і п’ятницях тільки один раз на день після вечірніх молитв батьків. Підростаючи маленький Миколай не переставав дивувати оточуючих своїм добрим характером, молитовністю, бажанням перебувати наодинці та мислити про Бога.
Хлопчик був наділений великими здібностями до науки. У п’ятирічному віці батьки віддали його на навчання, де він з успіхом вивчав такі предмети: граматика, арифметика, риторика і Закон Божий.
На той час в місті Патари був єпископом його дядько Миколай, який мав таке ж ім’я як його племінник. Побачивши здібності юнака та вмовивши батьків, єпископ взяв хлопця під свій покров та багато чого навчив свого вихованця. Єпископ Миколай висвятив свого племінника в читця, потім в диякона, а згодом і в сан пресвітера. Молодий пастир став вести ще більше сурове життя в пості та молитві.
Тим часом батьки Святителя Миколая померли, залишивши єдиному спадкоємцю чималий спадок. Як належить істинному пастирю, його не цікавило земне багатство, тому він роздав його тим, кому воно було потрібне. Молодий священник намагався робити це таємно, щоб не хвалили і не возвеличували його, а дякували Богу.
«У Патарах жив один бідний чоловік, у якого було три доньки. Настав час віддавати їх заміж і від безгрошів’я батько вирішив пожертвувати честю своїх доньок. Про цей намір дізнався святий Миколай і, бажаючи вберегти сімейство від гріху, він уночі кинув у вікно мішечок з золотими монетами. Прокинувшись, чоловік побачив гроші подумав, що це дар Божий і відмовився від свого страшного задуму. Невдовзі батько за ці гроші віддав старшу доньку заміж. Святий Миколай так само подбав про середню і молодшу доньку. Тільки коли він втретє приносив гроші, то господар не спав, бо бажав дізнатися, хто є його благодійником. І коли почув дзвін золота, то підбіг до вікна і побачив в ньому Святителя Миколая».
Невдовзі в Мірах Лікійських помер архієпископ Іоанн. Для обрання нового єпископа на кафедру з’їхалися всі єпископи Лікії. Багато було пропозицій, але остаточної згоди на одному з кандидатів так і не дійшли згоди. Тому звернулися до Бога з молитвою і проханням вказати найбільш гідного служителя. Під час молитви одному з старших єпископів в чудесному видінні Бог велів вночі стати в притворі храму – хто перший прийде на ранкове богослужіння, той і є угодний Господу служитель, якого єпископи повинні поставити своїм архієпископом. Господь навіть сказав старцю і ім’я обранця – Миколай. Так і сталося, що перший хто прийшов зранку на богослужіння до храму був Миколай. Старець зрозумів, що це є обранець Божий, і привів його на собор, де розповів присутнім про веління Боже. Сам Господь вказав на Святителя Миколая, що він є достойний Мір Лікійської кафедри
Обранець Божий в сані архірейському продовжив свої труди в пості та молитві, піклуючись не тільки про свій духовний стан, але й про ту багаточисельну паству, яку довірив йому Христос.
При імператорі Константині Великому, коли Церква Христова отримала свободу віросповідання, серед проповідників і вчителів церковних з’являлися «лже-вчителі» і єретики, які сіяли в середині церкви розбрад і незгоди. Особливо сильно постраждала Церква Христова від єресі Арія, який говорив, що Христос – не Бог. Щоб викорінити це жахливе твердження у 325 році був скликаний Перший Вселенський Собор у місті Нікеї, на якому Святий Миколай з іншими учасниками схвалили догмати Святої Церкви, що до Божества Ісуса Христа як сина Божого, засудивши єретичні вчення Арія.
Угодник Божий приходив на допомогу нужденним, годував голодних, визволяв з темниці, заступався за невинних, приходив на допомогу в морі плаваючим.
Святитель Миколай мирно відійшов до Господа у 351 році. Незважаючи на кончину, Святитель продовжує бути вірним пастирем і чудотворцем для всіх нужденних. Охочі приклонитися до його нетлінних мощей, які виділяють пахуче миро, можуть і зараз приїхавши у місто Барі. Весь християнський світ і навіть мусульмани шанують пам’ять Святителя Миколая. І ми всі часто звертаємося до Угодника Божого з такими словами «Святителю отче Миколає, моли Бога за Нас». Амінь.
Прот. Серафим Сімонович,
настоятель Свято-Преображенської громади УПЦ
села Четвертня
(Колківський благочинний округ)
