В ім’я Отця, і Сина, і святого Духа!
«Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю,
щоб ви, завжди і у всьому маючи всякий достаток,
були багаті на всяке добре діло» (2 Кор. 9, 8).
Дорогі у Господі, браття та сестри! Якщо ми іменуємося віруючими людьми, то маємо виявляти силу залишатися такими щодня, щомиті все своє життя, наставляючись словами апостола Павла: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5, 22-23).
Саме сьогодні серед поспіху, метушні та турботи дня в тишині храму згадується пам’ять святих, які мали силу під час свого земного життя виявити плід духа. Це святі брати-цілителі, до яких ми звертаємося молитвою: «Святі безсрібреники і чудотворці Космо і Даміане, зглянтеся на немочі наші; даром отримали благодать, даром подайте і нам» (тропар святим).
Жили святі Косма і Даміан у III столітті в Асії. Їхня матір Феодотія, яка була християнкою, з самого дитинства намагалася привити їм страх Божий і любов до чеснот. А, коли діти стали приходити у вік, вона віддала їх в навчання грамоті до деякого богобоязливого чоловіка. Звичайно, головною наукою було Божественне Писання, але в той же час, брати керовані любов’ю до людей, вивчали лікарську науку, дізнаваючись про лікувальні властивості трав і рослин. Господь благословив їхній добрий намір і дарував їм особливу благодать – дар зцілень і чудотворень, як свідчить слово Боже: «І одних поставив Бог у Церкві по-перше апостолами, по-друге пророками, по-третє учителями; далі іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління, різні мови» (1 Кор. 12, 28). Хвороби припинялися, коли починали лікувати Косма та Даміан.
За словом царя і пророка Давида, Бог «волю тих, хто бояться Його творить і молитву їхню почує» (Пс. 144, 19). Так, сліпі, кульгаві, розслаблені, біснуваті оточували чудотворців. Мало того, щоб бути доступнішими для хворих, вони самі шукали їх і для цього переходили з міста в місто, з села до села і всім хворим без різниці статі та віку, звання та стану подавали зцілення. І це робили вони не для того, щоб збагатитися чи прославитися, але з найчистішою, найвищою метою – служити страждаючим заради Бога, а також любов до Бога висловити в любові до ближніх.
Тому вони ні від кого ніколи не приймали жодної нагороди за свою працю, ніяких навіть знаків подяки за власні благодіяння. Святі твердо знали і вірно берегли заповідь Спасителя: «Хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; як дар одержали, тож даром давайте» (Мт.10:8). Отож, даром отримавши благодать від Бога, даром і роздавали її. Про одне тільки просили зцілених, щоб ті твердо вірували у Христа і свято жили, а тих, хто ще не були освічені світлом Євангелія, то намагалися навернути до християнської віри. Таким чином, лікуючи тілесні недуги, вони одночасно лікували і недуги душевні. Пророк Давид говорить: «Береже Господь усіх люблячих Його» (Пс. 144, 20). Поживши мирно і трудолюбиво, святі брати спокійно відійшли до Господа, а по смерті також були прославлені чудесами. За безкорисливе служіння свята Церква величає їх безсрібниками і чудотворцями та добрими заступниками за нас перед Богом.
В теперішній час користолюбства, розрахунку особливо актуальним і повчальним для сучасної людини є життя святих безсрібреників і чудотворців Косми і Даміана. Вони, по слову апостола Павла, «були багаті на усяке добре діло» (2 Кор. 9, 8). Безоплатно звершуючи своє служіння, навчають нас уникати страсті сріблолюбства, яка, оволодівши нашою душею, може остаточно погасити в нас любов до Бога і ближніх і позбавити нас вічного життя.
Так, святитель Іоан Златоустий говорить: «Сріблолюбство – найжахливіше усіх страстей! Воно породжує війни, убивства і усякого роду зло. Ведмеді і вовки наситившись, відступають від їжі, а сріблолюбці не насичуються ніколи. Вони наповнені крайньою жорстокістю та ворожнечею до ближніх; ні страху геєни, ні сорому перед людьми, ні милосердя, ні співчуття немає в них. Порівняти їх можна з демоном, який ворогує проти людини, а не проти подібних собі».
Як нам, браття і сестри, знайти в собі сили, щоби залишитися віруючими людьми на все своє життя, творячи добрі діла? Сам Бог через мудрого царя Соломона повчає, кажучи: «Сину мій, дай мені своє серце» (Притч. 23,26). А цар і пророк Давид просить: «Серце чисте створи в мені Боже» (Пс. 50, 12). «Бо від серця, – як пояснює Господь, – виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійства, лжесвідчення, хула» (Мф. 15, 19).
Тому, звернімось сьогодні в молитві до святих безсрібреників і чудотворців Косми і Даміана, щоб Господь зміцнив нашу віру і допоміг, перемагаючи все суєтне, гріховне, житейське, стати дітьми своєї матері церкви і вітчизни, спадкоємцями життя вічного: «Бо всім нам належить стати перед судилище Христове, щоб кожному одержати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре чи погане» (2 Кор. 5, 10). Амінь.
Прот. Віктор Панасюк,
настоятель храму Боголюбської ікони Божої Матері, с. Боголюби
