-1.7 C
Lutsk
Вівторок, 7 Грудень, 2021
Проповіді

Проповідь у день пам’яті Святого рівноапостольного Кирила

«Пам’ятайте наставників ваших,

котрі проповідували вам Слово Боже, і,

дивлячись на кончину життя їхнього,

наслідуйте віру їх»

(Євр.13,7)

          Сьогодні вся Православна Церква звершує пам’ять святого рівноапостольного Кирила, просвітителя слов’янських народів. Рівноапостольний – це той, хто потрудився на рівні з апостолами, росповсюджуючи віру православну, віру істинну, віру спасительну.

Воістину нема дорогоціннішого скарбу, як скарб істинної віри, тому що віра дає нам пізнання про істинного Бога і з’єднує з  Богом, в єднанні з Богом всяке благо і блаженство. Господь наш Іісус Христос називає віру в Нього і скарбом, схованим на полі, і безцінним бісером. І цей скарб істинної віри передав нам святий рівноапостольний Кирил.

Наші предки, як і всі слов’янські народи: морави, серби, чехи, поляки і інші, у давні часи були ідолопоклонниками, воздавали славу бездушним істуканам, приносили їм в жертву навіть і людей. Не знаючи про Спасителя світу, про вічне життя, котре Господь дарує віруючим в Нього, гинули в своїй багатобожній чи безбожній вірі.

Милосердний Бог, Котрий не хоче смерті грішника, передбачив готовність слов’янських племен до прийняття віри істинної, вибрав для навернення їх від язичництва до животворної віри святих братів Мефодія і Кирила. І в сьогоднішній день пам’яті святого рівноапостольного Кирила ми дякуємо Богу за Його вірного слугу, а нашого першого учителя і наставника.

Народився угодник Божий в м.Солуні (Фессалоніки) у 827р. Він був сьомим сином у батьків і названий Констянтином. Батьки Лев і Марія жили благочестиво, любили Бога, виконуючи Його Святі Заповіді. У семилітньому віці Констянтин бачив дивний сон: «Бачу я у сні, що воєвода нашого міста зібрав усіх дівиць і сказав мені: «Вибери із них кого хочеш на допомогу і в друзі собі». Я оглянув їх усіх і примітив найкрасивішу серед них, з лицем сяючим, на ім’я Софія, її я вибрав. Батьки, дізнавшись про цей сон, зрозуміли, що сам Господь Бог дарує юнакові Діву Софію, тобто Премудрість. З великим старанням почали навчати Констянтина не тільки книжному вченню, а й Богоугодному доброчинню – премудрості духовній. «Сину,- говорили вони словами Соломона,- шануй Господа – і укріпишся; бережи заповіді – і поживеш; Слова Божі напиши на скрижалях серця свого; приклич Премудрість – сестру тобі бути, Премудрість сяє світліше сонця, і якщо будеш мати Своєю помічницею, вона позбавить тебе від усякого зла».

Відомо, що великі успіхи показав молодий юнак в різних науках. Він вивчав Святе Письмо, богословські труди святих, світські науки, вивчав мови: латинську, сирійську і інші. Виховуючись при царському дворі, разом із Михаїлом, майбутнім імператором, Констянтин міг обіймати високі посади. Але віра і любов до Бога побуджують його прийняти монашество з ім’ям Кирил, а пізніше і священство. Прагнучи усамітнення, він таємно залишає місто і йде в один із монастирів. Через пів року імператору вдається знайти його і вмовити бути вчителем філософії в головному Констянтинопольському училищі. З цього часу, ставши проповідником, проявляється його сильна ревність в утверджені православ’я. Святий Кирил захищає віру православну від єретиків-іконоборців, доказує істинну християнського вчення про Святу Трійцю серед мусульман-сарацинів. Згодом він знову залишає столицю і поселяється в монастирі на Олімпі, де ніс подвиги його старший брат, Святий Мефодій. Декілька років Святий Кирил проводить в монашеських подвигах: молитві і пості, в читанні творів святих отців. І саме там у  монастирі він починає вивчати слов’янську мову.

У 862 році від моравського князя Ростислава прийшли в Константинополь посланці з проханням прислати християнських вчителів. Імператор та патріарх вибирають Святого Кирила, підготовленого Промислом Божим до великої місії серед слов’янських народів. Як і всяке інше діло Угодник Божий свій труд, проповіді серед слов’ян, розпочав з молитви, а також сорок днів провів у пості. В скорому часі милосердний Бог, слухаючи молитви рабів своїх, дарував те, про що просив Його вірний слуга. Святий Кирил складає алфавіт для слов’ян і з допомогою брата Святого Мефодія та учнів звершує переклад Священних книг з грецької на слов’янську мову. Першою перекладеною книгою було Євангеліє від  Іоанна, пізніше – Псалтирь та інші Богослужбові книги. Це був великий і славний подвиг – для слов’янських народів настало нове життя. З’явилась можливість духовно розвиватись під дією проповіді і Богослужіння на зрозумілій мові. Цим було покладено початок навернення до віри в істинного Бога і просвітлення слов’янських народів.

Святий Кирил з Божою допомогою звершив це велике і непросте діло: навчав слов’ян грамоті, вірі, Заповідям Божим. Будують храми, навчаються і рукополагаються священники, розпочинається служіння істинному Богу на землі, котра перед тим осквернялась ідолопоклонством і бісівськими жертвами.

Від слов’ян-моравів християнська віра, слов’янська грамота, священні і Богослужбові книги перейшли до слов’ян-русів. Наші предки починають служити істинному Богу, освячуватися і зігріватися вірою Христовою. Спочатку Аскольд і Дір, потім рівноапостольна княгиня Ольга, а за нею її внук рівноапостольний князь Володимир привели народ до пізнання єдиного живого істинного Бога. Тисячі Святих нашої землі освятилися вірою Христовою, трудами посту і молитви, терпінням, смиренням, а також послушанням своїй Матері-Церкві.

Ми, православні християні, повинні завжди дякувати Богу за Його безмежну любов до нашого народу. За те, що дарував нам такого дивного угодника Божого рівноапостольного Кирила для просвітлення світлом віри слов’янських народів. Святий Кирил підкорився волі Божій і, не шкодуючи своїх сил, всього себе віддав на служіння Богу і людям. Його труд посіву Слова Божого приніс багаті та щедрі плоди святості.

Тож будьмо і ми вірні та послушні Святій Церкві Христовій, бережімо цей безцінний дар – віру православну, з дивним і благодатним богослужінням. І молитовно прославляючи святого рівноапостольного Кирила, нашого наставника, благаймо, щоби його молитвами милосердний Бог і нас укріпив у вірі і благочесті, та завжди наставляв на вірну і вузьку дорогу, котра веде до тихої пристані Царства Небесного. Амінь!

Прот. Віктор Пащук,

Настоятель Свято-Троїцького храму с.Тоболи

Благочинний Житнівського округу     

Вас може зацікавити

Потрібно боятися ставлення до Слова Божого як до літературного твору, – архієпископ Волинський і Луцький Нафанаїл

Редактор Головний

Проповідь у 10-у неділю після П’ятидесятниці

Редактор Головний

Проповідь у день Стрітення Господнього

Редактор Головний