Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри, сьогодні церква вшановує пам’ять святої рівноапостольної Марії Магдалини, святої, яка стала зразком віри і вірності для всіх православних християн.
Марія Магдалина була родом із міста Магдала. Вона була зцілена Господом від жахливої хвороби біснування (Мк.16,9; Лк.8:2). Ісус Христос вигнав із неї сім бісів. Це велике благодіяння назавжди вселило в її серце любов і непохитну вірність Господу. Коли Господь ішов на Голгофу покласти свою душу за спасіння світу, Марія Магдалина разом із іншими мироносицями слідувала за Ним і своїм співстражданням полегшувала скорботу Богородиці.
У ті страшні часи, коли всі залишили Господа, Марія з іншими жонами залишалися біля возлюбленого Учителя. Мироносиці сиділи біля гробу, спостерігаючи, як Йосиф з Никодимом поспішно ховали тіло Господа (Мк.15:47).
Бажаючи помазати тіло Спасителя ароматами, згідно іудейського закону, провівши суботу в спокої, рано вранці наступного дня мироносиці спішили до гробу. Коли вони побачили камінь відваленим, Марія Магдалина розповіла це апостолам Петру і Іоанну, а вони побачивши це відійшли в нерозумінні (Лк.24:11). Марія Магдалина одна стояла біля гробу і гірко плакала (Ін.20:11). За свою віддану любов вона удостоїлась першою побачити воскреслого Спасителя (Мк.16:9) і благовіствувати про це Його учням. Лише Богоматері, за переданням, Господь з’явився найраніше.
В подальшому Марія Магдалина залишила дім, друзів, батьківщину і присвятила своє життя благовіствуванню про воскреслого Христа. Вона відвідала італійську землю – у Римі зустрілася із імператором Тіверієм, якому піднесла червоне яйце, яке є символом відродження і воскресіння Христа.
Про серйозність місіонерської діяльності мироносиці говорить і те, що саме її згадує в своєму Посланні до Римлян святий апостол Павло: “,Вітайте Марію, що напрацювалася багато для нас” (Рим.16:6).
Рівноапостольна Марія Магдалина прожила довге і праведне життя. З Риму уже в похилому віці вона переселилася до Ефесу, до апостола Іоанна Богослова, який на той час працював над написанням Євангелія. Саме тут, за переданням церкви, свята мироносиця мирно померла та була похована. Її мощі є на Святій горі Афон, в Єрусалимі та у декількох європейських храмах.
Марія Магдалина – символ любові до Бога, символ вірності Йому, символ того, що які б не були труднощі, потрібно зберігати вірність Христу, Божому Промислу. Так і нам потрібно служити Богу, не звертаючи уваги на те, хто і як себе поводить чи у кого які недоліки. Адже віра – це довіра Богу.
Господь сказав, що прийшов не до праведників, а до грішників. Але покаятися і визнати себе грішником може лише справжня людина, у якій немає фальші. Адже ми боїмось зізнатися в тому, що я – погана людина, поганий християнин, лінивий працівник, байдужа до чужої біди людина. Ми думаємо про себе в позитивному світлі. Цей позитив формує нашу ілюзію, що я найкращий. Відповідно вважаємо, що наші оточуючі несправедливі до нас, бо не відповідають нашим ідеалам.
Насправді Господь противиться таким гордим людям. Господь любить людей, які розуміють, що вони грішні і втрачають будь-яку надію на себе, а покладають її на Бога. Тільки тоді можливі стосунки людини з Богом. Спасіння можливе лише при бажанні самої людини. Щоб це бажання виникло, людина повинна зрозуміти, що вона грішна. Але не завжди вона здатна добровільно це визнати. Святий Єрм у 2 столітті говорив: “Милостив и человеколюбив Господь, Он не оставит тебя до тех пор, пока не сокрушит сердце твое, или костей твоих“.
Коли людину починає турбувати тіло, починає смирятись душа, виникає неспокій, тривога, безнадія, а серце трепетає, і людина після пройдених хвороб, через покаяння приходить до Бога. Сокрушенне серце – це серце, в якому з’явилась тріщина, яке сокрушилося, і в цю тріщину пройде промінь світла. Якщо серце не сокрушенне, то це камінь, це наша гордість. Помста, зло, непрощення точать людину як хробак, коли ми вперто не хочемо примиритися з ближніми. А безглузда гордість не відпускає серце для любові.
Хай Господь допоможе нам, щоб любов до Нього розкривала наші людські серця і виражалась в конкретних справах, наприклад, в молитві. Багато з нас не моляться щодня, не мають часу на Бога, пропускають молитву, пояснюючи це тим, що немає часу. Але насправді на все, що людина любить, вона знаходить час. Насправді людина не любить Бога, не знаходить часу на спілкування з Ним. Жодна із наших справ не є важливішою за Бога.
Наше земне життя – це короткий шлях до вічного Небесного Царства. Цей шлях ми зможемо пройти достойно лише з любов’ю у серці. Життя рівноапостольної Марії Магдалини показує нам приклад, як потрібно любити ближніх та Бога. Хай милосердний Господь молитвами святої Марії Магдалини зміцнить нашу віру та любов і дарує нам Царство Небесне! Амінь.
свящ.Тарасій Берник,
настоятель Свято-Миколаївського храму
с. Ничогівка
Колківський благочинний округ
