Святий апостол Варфоломій, іменований також Нафанаїлом, був одним з 12 апостолів Христових. Після прийняття Святого Духа апостолу Варфоломію випав жереб разом з апостолом Филипом проповідувати Євангеліє в Сирію і Малу Азію. Відправившись туди, вони то проповідували разом, то розходились по різним містам, то сходячись приводили людей до спасіння через віру в Ісуса Христа.
Проповідуючи Євангеліє в Малій Азії, св. Филип відділився від св. Варфоломія і приводив до віри в Христа жителів Лідії та Мізії. Тим часом св. Варфоломій проповідував у сусідніх містах і було сказано Господом іти на поміч до св.Филипа. Приєдавшись до нього, св.Варфоломій разом з ним проповідували і трудився во славу Богові. З св.Филипом була і сестра Маріамна, яка допомагала служити і разом з апостолами приводити до спасіння рід людський. Проходячи міста Лідії і Мізії, вони перенесли багато бід і труднощів, їх били камінням, закривали до темниць, але з Божою благодаттю вони залишилися живими.
Святі апостоли Варфоломій і Филип з сестрою в одному з лікійських поселень зустріли улюбленого учня Христового св.Іоана Богослова і разом пішли в країну Фригійську до міста Ієраполь, там і проповідували, стараючись знищити темряву ідолопоклонства.
В тому місті проживав чоловік на ім’я Стахій, який сорок років був незрячим. Святі апостоли силою молитви зцілили його, після чого він увірував в Христа і прийняв хрещення. Звістка про це рознеслась по місту, і до дому, де жили апостоли, почало збиратися багато людей. Апостоли почали навчати людей віри в Ісуса Христа, зціляли хворих та виганяли бісів, і багато з них хрестилися.
Жінка начальника цього міста, Ніканора, почула про святих апостолів, про їхню силу молитви і чудо, яке вони звершували над недужими людьми. Вона лежала хвора присмерті, бо була вкушена змією. Апостоли силою молитви зцілили її, після чого вона увірувала в Христа. Градоначальник, взнавши про це, розгнівався і наказав спалити дім Стахія, а святих розіп’яти вниз головою. Коли розпинали апостолів, почався землетрус, земля розкрилася і проковтнула градоначальника з всіма його жрецями і багатьма невіруючими. Решта людей злякались і поспішно почали знімати апостолів з хрестів. Апостола Филипа зняли вже мертвим, а апостола Варфоломія зняли швидше, бо той був не високо. Він звершив над усіма, що залишилися, хрещення. Святого апостола Филипа почесно похоронили. Поставивши Стахія єпископом Ієраполя, апостол Варфоломій і блаженна Маріамна покинули місто.
Проповідуючи Слово Боже, Маріамна пішла в Лікаонію, де представилась до Господа. Апостол Варфоломій відправився до Індії, де переклав з єврейської мови Євангеліє від Матвія і привів до Христа багато язичників. З Індії він відправився у Велику Вірменію, де створив багато чудес і зцілив одержиму бісом дочку царя Полимія. В подяку цар послав апостолу дари, але він відмовився прийняти їх, сказавши, що шукає лише спасіння людських душ. Тоді Полимій з царицею і зціленою царівною і багато простого народу хрестилися. Язичницькі жреці підговорили брата царя Астіага, який схопив апостола і розіп’яв його вниз головою. Будучи на хресті, Святий не переставав проповідувати людям благу вість про Христа Спасителя. Тоді з наказу Астіага здерли з апостола шкіру і відрубали голову. Віруючі поклали його рештки в олов’яний гріб і з почестями похоронили.
Близько 508 року святі мощі апостола Варфоломія перенесли в Месопотамію, в місто Дари. Коли в 574 році місто захопили перси, християни взяли мощі апостола і втекли до берегів Чорного моря. Але їх наздогнали вороги і вони були вимушені впустити гріб в море. Божою силою гріб приплив до острова Липару. В ІХ столітті після взяття острова арабами, святі мощі були перенесені в неаполітанське місто Беневент, а в Х столітті частина їх перенесена в Рим.
Святий апостол Варнава був учнем Господа із числа 70-ти. Народився він на острові Кіпрі, в сім’ї євреїв, які походили з роду ливитів і назвали його Йосифом. Прабатьки Варнави по причині війн переселились з Палестини на острів Кіпр. Батьки були доволі багатими, мали своє село і будинок поблизу Єрусалиму. Відправлений батьками до Єрусалиму на навчання у видатного законовчителя Гамаліїла, щоб той навчив Варнаву більш досконалому розумінню єврейських книг, а також всього Закону Божого, де потоваришував з Савлом (майбутнім апостолом Павлом).
Йосиф був побожним, часто відвідував храм, строго дотримувався постів, утримувався від юнацьких захоплень. Господь обрав його в числі 70-ти учнів і він отримав друге ім’я Варнава, що єврейською означає – син утішання. Після Вознесіння Господа на Небо, він продав землю поблизу Єрусалиму, яка належала йому, і віддав гроші апостолам, собі нічого не залишивши.
Коли Савл після свого повернення прийшов Єрусалим і старався приєднатися до учнів Христових, то всі остерігалися його, як недавнього гонителя. Варнава ж прийшов з ним до апостолів і розповів про явлення Господа Савлу на шляху в Дамаск.
По дорученню апостолів Варнава пішов в Антіохію спочатку розповсюджувати святу віру в Господа нашого Ісуса Христа. Тоді апостол Варнава пішов в Тарс, а потім привів апостола Павла в Антіохію, де близько року вчили в храмі людей. Тут учні Христові вперше почали називати себе християнами. Коли почав наставати голод, апостоли взяли щедру милостиню і повернулись до Єрусалиму. Коли цар Ірод умертвив апостола Якова Заведеєва і, догодивши іудеям, взяв під варту апостола Петра, святі апостоли Варнава і Павло, виведені з темниці Ангелом Господнім, сховались в домі тітки Варнави, Марії. І як тільки гоніння втихнули, вони повернулись в Антіохію, взявши з собою сина Марії Іоанна, прозваного Марком. Всі пророки і вчителі, які там були, по віянню Святого Духа рукоположили Варнаву і Савла та відпустили робити ту справу, до якої призвав їх Господь.
Разом з Павлом святий проповідував в Малій Азії, Кіпрі. Він, можливо, перший з апостолів відправився для проповіді в Італію і заснував єпископський пристіл в Медіолані. Повернувшись до Кіпру продовжив проповідувати про Христа Спасителя. Тоді озлоблені іудеї підбурили язичників проти апостола, вивели його з міста, побили камінням та розклали вогонь, щоб спалити його тіло. Пізніше прийшовши на те місце Марк, взяв непошкоджене тіло апостола і похоронив в печері, поклавши на груди, згідно заповіту апостола, переписне його власною рукою Євангеліє від Матвія.
З плином часу місце поховання апостола в печері було забуте. В 448 році при правлінні імператора Зенона апостол Варнава тричі являвся в сновидіннях архиєпископу Кіпру Анфіму і показав місце поховання своїх мощей. Розкопавши у вказаному місці, християни найшли нетлінне тіло апостола і Євангеліє, яке лежало в нього на грудях. З тих пір Кіпрська Церква стала називатися апостольською і отримала право самостійно вибирати предстоятеля.
Слова, які описані в житті святих апостолів, сказано про їхню віру та любов в Бога, терпіння та мученицька смерть це наші світильники нашої віри, а також самих нас. Будемо молитись і просити Бога і святих апостолів Варфоломія і Варнаву в помилуванні душ наших.
