Цього дня Церква згадує третю іпостась Пресвятої Трійці – Святого Духа. Це свято було встановлено для того, щоб підкреслити, що саме Святий Дух є основним у Церкві. Саме зішестя Святого Духа стало подією, яка стала основою Церкви. І з того часу в Церкві є Дух Святий.
Церква Христова є судиною Святого Духа і все, що робиться в Церкві, робиться благодаттю Святого Духа. Усі обряди, усі дари, які є в Церкві, до яких ми можемо бути приєднані, які ми маємо, є дарами, які Дух Святий дає.
У Святому Письмі розповідається про те, як у День П’ятидесятниці Святий Дух зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків. І апостоли почали проповідувати віру Христову різними мовами. З того часу саме момент, пов’язаний з тим, що в Церкві є цей початок – початок, пов’язаний із присутністю Духа Святого і продовжується досі. Хоча може бути і не завжди очевидним для нас, як Церква переповнена дарами Святого Духа, але це саме так. І найголовніше – це зафіксовано у богослужбових піснеспівах сьогоднішнього дня, коли особливо згадується Дух Святий.
У апостола Павла є міркування, що в Церкві всі мають різні дари, і дари різні, але Дух один. І Дух дає ці дари на власний розсуд. Кожен із нас, членів Церкви, отримує дар Святого Духа, але отримує не для себе, не для того, щоб просто дар належав комусь конкретному і тільки цій людині, але цей дар дається для служіння тій громаді, до якої ми належимо. Тому й каже апостол Павло: Дух один, дари ж різні. Кому дар втіхи, кому дар молитви, кому дар учительства і таке інше.
Сучасними богословами прийнято говорити про існування двох аспектів Церкви: аспекту христологічного та пневматологічного аспекту. Христологічний аспект вказує на те, що основоположником Церкви, Її Головою є Господь наш Ісус Христос. В апостола Павла навіть міститься визначення Церкви як Тіла Христового, але днем заснування Церкви є день зішестя Святого Духа, і наводимося ми до Церкви благодаттю Святого Духа і все відбувається Духом Святим і нас просвічує Дух Святий. Відповідно окремо встановлюючи свято, присвячене Святому Духу, Церква ніби ще раз нагадує, що і Дух Святий є тією іпостасью, яка веде нас до обожнювання. Ми отримали спасіння з волі Бога Отця, виконаного Сином, але завершуючого і освячує нас Святим Духом.
