Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Днесь світло красується Волинська земля. Свята Христова Церква прославляє святих угодників у ній просіявших.
З найдавніших першохристиянських часів наша земля явилася добрим грунтом для сімені євангельського слова. Археологічні розкопки свідчать про присутність на наших теренах християнської віри ще задовго до офіційного хрещення Русі. Волинсько–Галицька земля, будучи географічно ближчою до Європи, раніше знайомилась зі Словом Христовим з проповіді св. рівноапп. Мефодія і Кирила і їхніх учнів.
Ну і незрівнянно пишним цвітом християнство розквітло на нашій землі після хрещення Русі св. князем Володимиром у 988 р. Історики виловлюють припущення, що сам рівноапостольний хреститель був родом з Волинського краю. І любов свою до малої батьківщини він виразив згодом, заснувавши тут місто Володимир, і поруч свою зимову резиденцію – Зимне.
Преподобні отці древніх Зимненського, Милецького і інших монастирів, благовірні князі Волинські, благочестиві знатні і незнатні мужі і жони – велика частина сонму святих, котрих породила наша земля. Древні чудотворні ікони Богородиці: Холмська, Ченстоховська, Волинська, та багато інших – святині ,перед якими молились наші благочестиві пращури.
Так історія не була гладкою, – наша земля багатостраждальна: нашестя монголо–татар, експансія католицизму, а згодом унії завдавали болючих ран нашому боголюбивому народу. Але там, де посилюються утиски, випробування,- там примножується і Благодать Божа.
Господь воздвигає таких видатних світильників віри православної, як прп. Іов Почаївський, свв. князі Феодор і Костянтин Острозькі, Іуліанія діва Ольшанська, Макарій архім. Овруцький, свщмч. Афанасій Брестський, та багато інших, котрі, перебуваючи в меншості сміливо ішли «проти течії» світу цього.
До кінця тримались святої православної віри, не бажаючи ні на йоту відступити від її догматів. І до наших днів кожному поколінню православних волинян дводилось подвигами доводити свою вірність Христу і Його святій Церкві. «Царство Боже силою береться і лиш той, хто прикладає зусилля осягає його» (Мф.11.12).
Виконавши ці слова Христові, донісши до кінця свій життєвий хрест безліч наших благочестивих предків, покинувши це земне життя, возсіяли як зорі на небозводі Церкви торжествуючої – небесної. Господь бо обіцяв вірним чадам своїм «всякий, хто ісповідує Мене перед людьми, – ісповідую його і Я перед Отцем Моїм що на небесах» (Мф.10.32)
Нинішнє торжество додає нам натхнення у справі служіння Богу, сил у несенні нашого життєвого хреста, стійкості у випробуваннях, твердості у вірі. Бо шановані нині святі, такі ж людьми як і ми, будучи у бренному тілі, будучи підверненими гріху, змогли втілити в собі взірець євангельської вірності Богу, возлюбивши Його всім своїм серцем. І ці святі не хто інші, як наші з вами земляки, як наші з вами кровні родичі в попередніх поколіннях.
Будемо ж і ми з вами, дорогі браття і сестри, волиняни, шукати в житті своєму «перш над усе Царства Небесного і правди Його» (Мф.6.33), взираючи на приклад усіх святих в землі нашій просіявши. Бо Господь для того і привів нас до життя, щоб ми освятились, уподібнились Йому, і стали співучасниками Його вічного Царства. Амінь.
Прот. Сергій Дембовський,
настоятель храму Трьох Святителів, м. Луцьк
