Во iм’я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Святкуючи нинi ще одну Недiлю пiсля Пасхи, Церква Христова продовжує святкування великого свята Вознесiння Господнього. Ми ж з вами знаємо, що коли Церква вiд святкування Пасхи переходить до святкування Вознесiння Господнього, то цим вона нас переводить вiд однієï радостi до iншоï.
Звичайно, радiстю з-помiж усiх свят для нас є Воскресiння Христове, Свята Пасха, з якою нiщо зрiвнятись не може. Але в той же час, святкуючи Вознесiння Господнє, Церква говорить нам про те, що коли апостоли повертались з гори Єлеон, пiсля того, як вознiсся Вчитель на небо, вони повернулись звiдти «з великою радiстю» (Лк.24:52).
Спочатку в церковних молитвослiв’ях ними заволодiли скорбота i печаль, потiм вони з великою радiстю повернулись в Єрусалим, вiд гори Єлеонськоï, тому що почули вiд свого Учителя знову радiснi для них слова: «Вот Я с вами во вся дни, до скончания века!» (Мф.28:20) А також пiдтвердження того, що Вiн пошле ïм Духа Святого вiд Отця, як Вiн обiцяв ранiше. I ось вони, радiючи цiй свiтлiй новинi, повернулись в Єрусалим. Там вони перебували впродовж десяти днiв, молячись i чекаючи здiйснення слiв Спасителя.
Коли ж «в гласе бурном» ( Дiяння 2:2) зiйшов Дух Святий Животворящий – Третє Лице Святоï Трiйцi, Такий же iстинний Бог, як i Вчитель, i наповнив ïх Своєю благодаттю, апостоли пiшли з проповiддю у всi куточки землi.
Тому нiколи не пiддавайтесь думкам, що свято Вознесiння Господнього якесь печальне свято прощання – нi! Вiд однiєï радостi Церква переводить нас до iншоï. Апостоли радiли тому, що зараз було сказано. А ми з вами повиннi радiти, по-перше, за свого Вчителя Господа. Вiн апостолам своïм сказав на Тайнiй Вечерi: «Если вы любили Меня, как должно ( вже просвiтленною духоносною любов’ю), тогда бы возрадовались, когда услышали от Меня, что Я иду к Отцу Моему» (Iоанна 14:28).
Ми з вами, як християни, як чада Його закону, за Нього маємо радiти, тому що Вiн, будучи Сином Божим, в той же самий час був такою ж людиною, як ми. Для Його людськoï природи предстати перед Лицем Отця Небесного, звичайно, було такою радiстю, якоï ми з вами i досягнути не зможемо.
А крiм того Церква нам наполегливо весь час нагадує, що тепер на престолi слави «одесную Отца» сидить Людина, така ж, як i ми. Ангели не мають такоï милостi, вони тiльки навколо престолу, а Спаситель, у всьому нам подiбний, возсiдає на Божественному престолi, праворуч Бога Отця, бо Вiн возсiв не тiльки Божеством Своïм, Яким Вiн i без того не залишав, а саме людською природою Своєю, якою вознiсся до Бога Отця.
Цьому повинна радiти кожна християнська душа. Велич подвигу, який звершив наш Господь, iнколи забувається нами, але достатньо звернути увагу на те, що Господь – Син Божий, Друге Лице Святоï Трiйцi, зiйшов зi свого Божественного престолу для того, щоб спасти людину вiд грiха, прокляття i смертi, як пише в Священному Писаннi. Але Вiн зумiв не тiльки зробити це, – Вiн цю саму людську природу, яка вiдпала вiд Бога в великих грiхопадiннях та зробилась тяжкiстю гнiву. Вiн не тiльки очистив i спас, але Вiн вознiс ïï туди, на той престол, з якого зiйшов.
Хто би мiг i подумати про такий великий подвиг, який наш Господь Iiсус Христос звершив для нас? Колись в раю вiддалась людина гордiй мрiï зрiвнятися з Богом, бути, як Бог. Але ми з вами добре знаємо, що не тiльки вона не стала Богом, а стала грiшником.
Так як людина Богом не стала, то Бог став людиною, не перестаючи бути Богом, i людську природу з’єднав з Собою на всю вiчнiсть. Господь наш Iiсус Христос, Син Божий по Божеству – «Бог и Человек», у всьому нам подiбний, крiм, звичайно, грiха.
I ось тому кожна душа християнська хай радiє цьому великому подвигу, який Господь звершив для нашого спасiння. Амiнь.
Iєрей Iгор Мельхов,
Настоятель храму Рiздва Пресвятоï Богородицi,
с. Тристень.
( Копачiвський благочинний округ).
