Неділя 7-а після Пасхи, святих отців I Вселенського Собору . Глас 6. |
 Посту немає.
|
Пам’ять святих отців семи Вселенських Соборів. Мч. Феодота
Анкірського і мцц. семи дів: Олександри, Текуси, Клавдії, Фаїни , Євфрасії, Матрони та Юлії (303). Мчч. Петра, Діонісія, Андрія, Павла та Христини Лампсакійських (249-251). Прп. Макарія Алтайського (1847).
Мчч. Іраклія, Павлина та Венедима Афінських (250). Мчч. Симеона, Ісаака та Вахтисія (IV). Мчч. Давида та Таричана отроків (683) (Груз.). Прав. Іоанна Кормянського (1917).
Сщмч. Михаїла пресвітера (1932). Сщмч. Василія пресвітера (1942). Собор Карпаторуських святих.
Челнської та Псково-Печерської, іменованої “Розчулення” та “Мати Молебниця” ікон Божої Матері.
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 10-е, Ін., 66 зач., XXI, 1-14. Літ. – Діян., 44 зач., XX, 16-18, 28-36. Ін., 56 зач., XVII, 1-13.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Арій став відкидати божество Сина Божого і Його єдиносутність Богу Отцю. На нього піднялась уся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними устами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.
Інший подумав би, що це якесь випадкове натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на сторону аріан схалилась влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли знищити її і вона тоді виявилась кругом усіма, оскільки скоро припинявся тиск зовнішньої сили. Це означає, що вона складає серце Церкви та сутність її сповідування. Слава Господу, який зберігає у нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її – і християнству кінець.