1.7 C
Lutsk
П’ятниця, 22 Січень, 2021
Проповіді

Проповідь у неділю 26-ту після П’ятидесятниці

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

У притчі сьогоднішньої неділі Господь вчить нас  з вами, як слід ставитися до того безцінного дару, який даний кожному з нас – дару життя. Звертає нашу увагу на те, чого ми в житті повинні прагнути і попереджує нас про недбалість, про те, щоб ми не забули про своє призначення, що ми покликані любити один одного і піклуватись.

В притчі – розповідь про багача, в якого несподівано вродив великий врожай, що він не знає куди його подіти. І говорить він в самовдоволенні і засліпленні: ”Зламаю свої старі житниці, збудую нові, просторіші, засиплю їх зерном і скажу своїй душі: душе моя, всього у тебе достатньо; спочивай, їж, пий,  веселися”. А Бог говорить йому: ”Нерозумний! В цю ніч душа твоя буде розлучена від тіла. Кому ти все це залишиш?” І завершує Господь притчу словами: ”Так буває з тими, хто для себе, а не для Бога багатіє”.

Вдумаймося, браття і сестри, в цю притчу. Отримавши несподівано для самого себе такий щедрий врожай, цей чоловік навіть не подумав подякувати Богові за те, що він отримав, навіть не задумався над тим, що варто поділитися з тими людьми, які в нужді і голодують. Ні, він подумав тільки про самого себе, проявив егоїзм.

Господь цією притчею вчить, що життя наше не залежить від нашого достатку чи кількості грошей, бо життя наше нам не належить. Воно належить Богу. Він піклується про кожного з нас, вчить і направляє до спасіння.

Сьогоднішня притча заставляє нас замислитись про суть нашого життя. Для чого ми живем, яка наша ціль? Ми повинні пам’ятати, що наше земне життя – це випробування, підготовка до життя вічного з Богом. У всі часи і сьогодні були та є люди, які в клопотах земних й постійному накопиченні думають, що їхнє багатство може їх зберегти від неприємностей. Думають, що гроші зможуть забезпечити їм спокійне життя. Але насправді бачимо, що людина, яка думає тільки про збагачення, ніколи не знаходить спокою. Їй завжди мало і хочеться більшого. А коли приходить біда, чи невиліковна хвороба, чи смерть близької людини, то жодні багатства не в силах допомогти. Тому Господь і вчить нас: ”Шукайте перш за все Царства Небесного і правди його, а все інше добавиться вам”. Тобто наші діла залишаються з нами на вічно. Якщо будемо сіяти добро, допомагати ближнім, благодіяти нужденним, то це те багатство, яке ніхто від нас не забере, багатство для Царства Небесного.

Господь дав багачу врожай, щоб випробувати його, як він ним розпорядиться. Так і всім нам Господь і в тій, чи іншій мірі дає і матеріальні блага, духовні дари, поставляє на певні посади, випробовуючи, як ми цим розпорядимося. Для себе тільки, як егоїстичний багач, чи поділимось з тим, хто цього потребує.

В Євангелії сказано, що Господь, коли буде судити світ, то тих, хто кормив голодних, поїв спраглих, одягав нагих, відвідував хворих – назве благословенними: ”Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді скажуть Йому праведні: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили”. (МФ. 25, 34-40) . А від тих, хто проявить байдужість – відречеться і пошле на страждання. Тому треба старатись в Бога багатіти, а це означає виконувати Його заповіді, жити по Євангелії, любити Бога всім серцем і всіма помислами, і любити ближнього, як самого себе. Пам’ятаючи, що все, що ми маємо, дароване нам від Бога. Ми як прийшли в це життя нагими, так нагими підемо. Наше завдання використати все що ми маємо для спасіння нашої душі.

Якби євангельський багач з радістю став дякувати Богові і з радістю став прикликати до себе людей нужденних і, виявляючи їм любов і співчуття, поділився з ними своїм багатством, – ось тоді би він придбав для себе  аке багатство, якого ніхто відібрати би не зміг.

Ця євангельська притча звернена до нас з вами. Помолимося до Господа і Спасителя нашого, щоб нам врозумитися і навчитися гідного відношення до життя, щоб шукати нам в житті, перш за все, духовного багатства: віри, надії, любові, співчуття, милосердя, – щоб нам завжди пам’ятати, що нам даний безцінний дар життя, і ми повинні гідно ним розпорядитися.

Амінь.

 

прот. Петро Яночко

с. Боровичі

(Старосільський благочинний округ)

Вас може зацікавити

Проповідь у день пам’яті святителя Миколая Чудотворця

Редактор Головний

Проповідь у неділю 26-у після П’ятидесятниці

Редактор Головний

Проповідь у день пам’яті Адріана та Наталії

Редактор Головний