В ім’я Отця і Сина і Святого Духа, Амінь.
Дорогі Брати і Сестри! Крокуючи стежками Великого Посту ми маємо з Вами певного роду на цьому шляху зупинки, як для перепочинку, так і для підкріплення свої духовних сил. Ось черговою такою зупинкою сьогодні для нас є 5-та неділя Святої Чотиридесятниці Великого Посту.
Протягом цього часу, свята Церква закликала і закликає нас усіх до покаяння. В старозавітній книзі пророка Іоіля Господь говорить: “наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і ридані. Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого бо Він благий і Милосердний, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди” Іол. 2:12-13 .
Ось таким словами Господь закликає нас до щирого каяття своїх гріхів, і не лише закликає, але і Сам завжди промишляє про наше спасіння. Бо “Бог не послав Свого Сина в світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся” Ін 3,17. Господь наскільки не чекає смерті грішника, що чекає на його навернення і на покаяння, щоб ми дійсно усвідомили свою гріховність і принесли розкаяння і отримали спасіння. Для того, щоб наше покаяння було прийняте Богом, необхідно мати, окрім глибокого жалкування в гріхах та твердого наміру виправити своє життя, ще й велику віру у Нього та надію на Його милосердя. Саме тому свята Церква через це і згадує у 5-у неділю приклад людей – великих грішників, які розкаялися, які не лише проявили розкаяння, але і увірували в свого Іскупителя Христа.
Однією із таких грішниць була згадувана в сьогоднішньому євангельському читанні жінка, котра прийшла у дім Симона-фарисея, припала до ніг Ісусових в розкаяні, обливаючи ноги Його своїми слізьми і витираючи їх волоссям своєї голови. Спаситель Господь наш Ісус Христос, бачачи її глибоку віру в Нього і щире розкаяння, сказав їй: “Прощаються тобі гріхи твої…Віра твоя спасла тебе йди з миром” Лк.7: 48-50.
Про наступну ж грішницю ми дізнаємося з самої ж назви сьогоднішньої 5-ої неділі – неділя Преподобної Марії Єгипетської. Цій великій святій свята Церква присвячує цей воскресний 5-ий день Святого Посту для того, щоб показати нам, грішним, що і ми маємо теж можливість очиститися від усілякої скверни плоті і духа через щире покаяння, адже саме поняття покаяння і передбачає можливість зміну життя.
Покаяння з грецької – μετάνοια , означає переміна думок, зміна розуму. Приклад життя святої Марії і засвідчує саме її власну зміну свого життя, саме це бажане і переслідує свята подвижниця. Ось тут ми бачимо чіткий приклад перемоги духу над плоттю, святості над гріхом, світла над темрявою, раю над пеклом. Ось ці всі перемоги звершила одна і та ж сама подвижниця, протягом другої половини свого життя виключно суровими подвигами і труднощами.
Народилася свята Марія у Єгипті близько 344 року. Коли їй було 12 років, вона залишила батьківській дім і пішла до Александрії, живучи там розпустно та блудно. 17 років вона провела у такому способі життя. Вона була дуже вродливою, але ця красота довела її, як ми бачимо, до прірви загибелі. Усі ці роки вона була лиш посудиною диявола, вмістилищем усякої нечистоти, віддаючись всім своїм страстям, особливо страсті блуду, що здавалося, що вже вийти їй звідси було неможливо.
Адже блудний гріх – це є безчестя єства людського, зловживання властивостям єства, порушення законів єства. У старозавітні часи повинних у цьому гріху карали смертю. За часів Нового Заповіту цей гріх отримав нове значення, через те, що людська природа отримала нове високе достоїнство. Природа людини стала членом Тіла Христового, храмом Святого Духу 1Кор.6: 19. Саме тому в святоотцівській літературі цей гріх називаються падінням, духовною смертю, бо він справляє потрясіння у всій суті людини, внаслідок чого людина сама, власними силами буває не в змозі стати на шлях порятунку. Для того, щоб піднятися, необхідна могутня дія Божої благодаті, яка подається подвигами щирого покаяння. Взірцем незвичайної життєдайності та дійсності істинного покаяння нам і пропонує свята Церква саме цю святу – Марію Єгипетську.
Одного разу перебуваючи біля моря, Марія побачила карабель, котрий направлявся до Єрусалиму на свято Воздвиження Хреста Господнього. Вона вирішила сісти теж на цей корабель, вона була впевнена, що її роспуста допоможе їй спокійно перебувати на ньому і вона не переставала грішити.
Коли вони прибули до Єрусалиму, то весь натовп людей направився до храму, вирішила і вона піти задля цікавості, але якась не видима сила не допускала їй увійти у храм. Вона бачила, як усі люди входили до нього без жодних перешкод, лише її щось не впускало у храм. Скільки вона не намагалася, нічого не виходило. Ось в цю мить її серця торкається особлива благодать Божа.
Велика блудниця і грішниця вперше у житті задумалася над своїм життям, почуття прийшли у стан збентеження, в її совісті відкрилася темна картина промайнулого життя. Накінець то вона побачила, що над нею є Бог, Якому не прийнятні і не приємні вчинки її життя, що не має нічого спільного між нею – посудиною гидот і храмом Всесвятого, що не має спілкування між нею, яка згубила багато душ, і Тим, Хто душу Свою поклав задля спасіння душ; немає спілкування між нею – вмістилищем нечистот і тим хрестом, на котрому пролита кров Пречистого Агнця і Сина Божого.
З її очей полилися гіркі сльози розкаяння. Марія – грішниця падає на коліна перед іконою Божої Матері і зі сльозами вигукує: “Матір Божа! Тяжкі є мої гріхи! Знаю я що моє місце не у святому храмі а у пеклі! Але Ти , Всеблагая, не відкинь мого першого каяття і допоможи мені перед Сином Твоїм! Віднині я буду жити тільки для Нього і для Тебе!“. Ця молитва була почута. Тепер ніяка сила не стояла на заваді до входження у храм. Увійшовши до нього, вона була вражена, що Милосердя Боже приймає таку велику грішницю, якою є вона сама, Марія припала до Животворчого Древа, зрошуючи землю потоками своїх сліз. Господь прийняв її покаяння.
Іноді нам здається, дорогі Брати і Сестри, що наші гріхи непробачні Богом, що спасіння неможливе вже для нас, що Бог відступив від нас. А насправді виявляється, що в ці критичні моменти Господь і Матір Божа особливо наближені до нас: усвідомлення своєї провини і щирого розкаяння в своїх гріхах швидко повертають Милосердя Боже і допомогу Богоматері. Саме це ми і бачимо на прикладі Марії Єгипетської. Ось що означає істинне каяття і яка його сила! Воно не складно, просто.
Одне сердечне зітхання, слово: згрішив, винен, прости, Господи! Більше не буду! Ось це покаянне зітхання повинно пройти через небеса і дійти до підніжжя престолу слави Божої! А де ж для цього взяти необхідні сили?! Лише в сердечному каятті, плачу про свої гріхи. Даймо обітницю: більше не буду! І приступаймо до чистосердечної сповіді. Господь прийме нас.
Приклад Преподобної Марії Єгипетської є підтвердженням того, що ні за яких обставин, ні у яких провинах гріховних не пізно покаятися і здобути милість Божу.
Благодаттю Животворчого Хреста підкріпила свої сили Марія і знову звернулася з молитвою до Богоматері, випрошуючи у Неї благословення на подальше життя. Отримавши від Неї направлення до пустелі, Марія не вагаючись відправилася туди, причастившись Христових Таїн та взявши з собою три невеличких хлібця.
Яка відданість волі Богоматері! Яка рішуча готовність різко змінити своє життя, відразу відмовитися від зручностей та комфорту життя! Саме з цього, дорогі Брати і Сестри, розпочинається духовний подвиг: з рішучого перелому в ході свого життя, з різкого повороту в протилежний бік: від розбещенності і свавілля- до повного утримання і послуху волі Божій. “Без рішучості, – каже преподобний Серафим Саровський,- не можна навіть розпочинати своє спасіння, а тим більше здобути Духа Божого“. В цьому полягає другий повчальний урок для нас з життя преподобної: проявляючи рішучість, негайно розпочинати роботу над своїм спасінням.
У суровому пості і молитві несла свій подвиг покаяння Преподобна Марія у пустелі протягом 47 років, не маючи ні їжі, ані води для втамування спраги, але завжди безперервно маючи в своєму серці образ єдиного джерела життя – Господа. Тяжкі випробування доводилося переносити їй від холоду, спеки, голоду, від звірів, від диявола, який постійно нападав на неї, нагадуючи їй про минуле розкішне життя, лякаючи її. Свята подвижниця все це терпеливо переносила, не перестаючи проливати сльози покаяння, молилася, просячи Господа про прощення своїх гріхів.
Своє виснажене тіло вона підкріплювала їжею духовною: молитвою, трезвінням. Цим самим преподобна підтвердила, що: “не хлібом єдиним буде жити людина” Мф.4:4. Вона залишила нам чудовий приклад зі свого життя, котрий змушує нас задовільнятися малим, як і в їжі, так і у повсякденній обстановці свого життя, та за все бути вдячним Господу Богу.
Життя святої Марії Єгипетської показує нам, якою є велика допомога Божа кожному, хто шукає її та покладає на неї всі свої надії, в боротьбі з самим собою, зі своїми страстями, задля придбання Духа Святого, а тим самим і спасіння.
Успішна боротьба святої подвижниці з страстями своєї природи і перемога над ними одухотворила її і так підняла її, що її тіло повністю підкорилося духу, дозволяючи їй ходити по воді як сушею, а дух її став відкритим для безпосередніх відкровень Божих: вона в досконалості знала Священне Писання, не маючи Біблії і ніколи не читаючи її, ніколи ніде не навчаючись.
Преподобна удостоїлася того, чого удостоївся святий апостол Павло: дару безпосередніх божественних одкровень.
Дорогі Брати і Сестри! Цими прикладами святих, які щиро розкаялися, Свята Церква ще раз в дні святого Великого Посту нагадує нам, що покаяння завжди можливе. Потрібно лише звернутися до Бога, і Господь милує нас. І разом з тим Свята Церква попереджає, що грішник, який приносить каяття, повинен постійно пам’ятати слова святого Іоанна Предтечі: “Створіть же гідні плоди покаяння” Мф. 3:8, тобто засвідчіть істину вашого покаяння виправленням вашого життя.
Нехай же молитвами Преподобної Марії Єгипетської і всіх святих Господь допоможе нам щиро розкаятися, виправити своє життя, досягти повного пізнання істини і спастися. Амінь.
прот. Віктор Обдар,
настоятель Свято-Володимирського храму
с. Веснянка (Ківерцівське благочиння)
