В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
У суботу на п’ятому тижні Великого посту свята Православна Церква урочисто виголошує молебний спів акафіста або подяки Пресвятій Богородиці. Внаслідок цього і саме свято називається «Похвала Пресвятої Богородиці».
Як свідчить церковна історія, акафіст Богородиці з’явився після 626 року, коли Константинополь захоплювали перси. Під час облоги народ шукав захисту у тодішніх церквах, благаючи Заступницю Небесну врятувати своє місто від нашестя ворога.
У той же час, патріарх Константинопольський Сергій І носив по міських оборонних стінах мироточиву Діонісіатську ікону Пресвятої Богородиці. Нині ця ікона знаходиться на Святій Горі Афон у монастирі Діонісіат. Іноді її також називають іконою “Акафістною” або “Похвалою Пресвятої Богородиці”.
Ця чудотворна ікона входить до іконостасу лівого приділу «Похвали Пресвятої Богородиці» – соборного храму Діонісіатської обителі на честь Різдва Іоанна Предтечі. На ній є напис грецькою мовою: “Ця чудотворна ікона є тією, що її тримав патріарх Сергій, обходячи стіни Константинополя, і вигнав ворогів, і її імператор Олексій Комнін своїми руками подарував святому Діонісію».
До речі, святкування на честь Акафістної ікони Божої Матері також звершуються у суботу на п’ятому тижні Великого посту.
Загалом із цим образом пов’язано досить багато чудес. Так, у 1592 році її викрали з Діонісіату пірати. Однак Пресвята Богородиця уві сні з’явилася капітану піратського корабля і грізно мовила: “Навіщо посадив Мене у в’язницю, лукавий чоловіче? Відвези Мене до Моєї оселі!” Проте пірат не звернув уваги на сон і продовжував свою морську подорож. Раптом на морі зчинилася страшна буря, яка загрожувала кораблю. У небезпеці пірат згадав про ікону, кинувся до шухляди, де вона лежала, і, коли взяв її на руки, буря відразу вщухла. Після явленого чуда пірати поспішили повернутися до монастиря Діонісіат, віддали ікону ченцям і деякі з них прийняли монашество.
Ще одне чудо сталось із начальником Афонської академії Євгенієм Вулгарісом. У своїх спогадах за 1758 рік він детально описав своє зцілення від пухлини в грудях.
Приблизно у той же час, а саме у 1767 році, Акафістна ікона Богородиці знову була викрадена розбійниками-турками. Їх затримали грецькі пастухи та передали ікону на острів Скопелос. Місцеві жителі не хотіли повертати ікону в афонську обитель. Острів, що чинив опір волі Цариці Небесної, вразила епідемія, і жителі самі віддали ікону в Діонісіатський монастир. Крім того, на знак каяття вони пожертвували монастирю на цьому острові свої землі.
Але повернемось до згаданого вище 626 року. Саме заступництвом Пресвятої Богородиці ворожий флот персів був знищений штормом, і місто було врятоване. Як подяка людей і духовенства, саме перед Діонісіатською іконою Богоматері вперше був заспіваний Акафіст Пресвятій Богородиці.
Патріарх Сергій відредагував тогочасний кондак Благовіщенню, додавши до нього звернення “Радуйся”. Таким чином, кондак Благовіщенню перетворився на церковний піснеспів нового жанру – Акафіст (саме слово «акафіст» означає «несидальний», тобто молебний спів, який відбувається стоячи). Згодом у VIII столітті акафіст набув свого сучасного вигляду.
Говорячи про історію співу акафісту, а також про чудотворну ікону, що її тримав патріарх Сергій, ми не повинні забувати і про причину заступництва Богородиці – вона захистила константинопольців від нашестя персів.
Саме співаючи Акафіст Богородиці на п’ятому тижні Великого посту, ми повинні молитись, щоб Пресвята Діва Марія захистила стражденну українську землю від військового нашестя нових чужинців – російської армії.
Під час співу цьогорічного Акафісту будемо молити Богородицю, щоб Вона захистила українських військових, волонтерів, витерла сльози усім скривдженим і постраждалим від бойових дій. Будемо молити, щоб Пресвята Діва Марія утихомирила бурю нападів на Церкву Її Сина. Будемо молити Її, щоб Вона відбудувала зруйновані війною православні храми, де побожний люд співатиме перед Її чудотворною іконою урочисте акафісне моління: “Від усяких бід визволи нас, що до Тебе взиваємо: Радуйся, Невіста Неневісна!” Амінь.
Священник Павло Чамахуд,
настоятель Свято-Дмитрівського храму села Вишнів
(Ківерцівське благочиння)
