(Слово Григорія Чорноризця про покарання, про те, як не лінуватися у справі свого спасіння)
Є досить багато людей, які, покаявшись у своїх гріхах та отримавши прощення в них, після сповіді знову починають грішити, знову чорнять себе сквернами гріховними; думають, що це нічого, і втішають себе, говорячи: “Бог милостивий, Бог знову простить”. Такі люди добре так роблять чи ні? Ми переконані, що це дуже погано, і до такої думки нас підводить наступне слово одного з вчителів церковних, чорноризця Григорія.
Він, між іншим, про таке говорив наступне: “Браття, відречемося від мирської злоби, не будемо знову обплітатися плотськими пристрастями – об’ядінням, п’янством та перелюбом, які розбещують і душу, і тіло. Коротке наше життя тут; тому потурбуймося про душі наші, потурбуймося про своє спасіння; будемо старатися згладити добрими справами наші гріхи. Не будемо чинити так, що нині покаялись, а завтра взялися за ті ж, або ще гірші, аніж до сповіді, гріхи. Якщо ти сьогодні вмив тіло твоє осквернене, а на ранок знову сквернити почнеш, то чи буде тобі користь від твого омовіння? Так само ж не буде користі і тому, хто сьогодні покаявся, а завтра взявся за гріхи. Та і яка може бути тобі істинно користь від твого покаяння, коли ти знову після виправдання повертається до гріха? І чи може бути тоді почута молитва твоя? І чи можеш ти тоді уникнути гніву Господнього? Ні, бо як великою є милість Господня, настільки ж тяжкими є і покарання Його. І судить Господь кожного за справами його, і кожен отримує відплату за ділами своїми. Блаженна людина, яка буде перебувати у спокусі згрішити, але не згрішить. Але горе серцю, яке надвоє мислить, і грішнику, який двома шляхами ходить.
Отож, браття, як бачите, правильним є наше переконання в тому, що той, хто після сповіді знову береться за гріхи, робить погано. Отож, як ми чули, за вченням св. отця, і покаяння для них є марним, і молитва їх не приймається Богом, і гнів Божий очікує на них. Та так, звісно, неодмінно і повинно бути. Бо ті, хто після сповіді знову додають гріхи до гріхів, по-перше, проявляють невдячність до Бога, Який простив їх, по-друге, демонструють недостатню віру у Нього і, по-третє, накінець, показують розбещеність свого серця.
Як би подивився цар на раба, який був достойний смертної кари, але був прощений царем, після чого відразу ж знову взявся за свої злі справи? Зрозуміло, цар посилив би свій гнів проти нього, і злому рабові марно вже було б чекати наступного разу на прощення. Точно так же, подібно згаданому рабу, чинять і грішники, які складають після сповіді гріхи до гріхів; вони таким чином збирають собі гнів у День гніву та проведного суду Божого.
Будемо ж пам’ятати, браття, що є міра довготерпінню Божому, після закінчення якої вже ніщо не захистить нас від гніву Небесного. І, пам’ятаючи це, після сповіді будемо всіма силами турбуватися про виправлення свого життя, про очищення себе від скверн гріховних та про ходіння шляхами заповідей Божих. Будемо чинити так для того, щоб свого часу явитися перед лицем Божим не чадами гріха, гніву та прокляття, а чадами святині, любові та благословіння. Амінь.
Переклад з рос. Любові Максимчук
