Дійсно, померлі не мають потреби у продуктах харчування. Але вони мають потребу у нашій молитві та милостині за них. Такою милостинею і є ті продукти, котрі ми приносимо на панахиду та гроші, які ми роздаємо жебракам.
У підтвердження цього ми маємо багато повчальних прикладів житій святих. Так серед повчань “Прологу” ми читаємо, що ігуменія Афанасія заповідала сестрам свого монастиря робити трапезу для жебраків та нужденних протягом 40-а днів після власної смерті. Але сестри не послухали повеління. Тоді свята у супроводі двох ангелів сама з’явилася уві сні декільком сестрам і сказала:
“Невже не знаєте ви, що милостиня та молитви священників умилостивляють Бога. Якщо душі спочилих грішні, то завдяки цьому Господь прощає їм гріха. А якщо душі чисті від гріхів, то благодійність служить для спасіння душ благодійників”.
Тож і нам доречно прислухатися до цих слів та поминати, тобто пам’ятати, згадувати спочилих у своїх молитвах та творити за них милостиню.
Блаженніший Митрополит Володимир
