– Геронде, коли я пішла в черниці, мої рідні обійшлися зі мною несправедливо. Чи можу я зараз вимагати з них те, що мені належить за законом?
– Ні, це неправильно.
– Так, але я боюся, як би за ту несправедливість, що вони зробили, їх не спіткало якесь нещастя.
– Ти тільки подивися, скільки в тебе чистого любочестя! Якби я був на твоєму місці, то сказав би їм так: «Для себе мені нічого не потрібно. Однак я хотіла б, щоб ви своїми руками роздали бідним ту частину спадщини, яка належить мені. І насамперед допоможіть нашим бідним родичам. Я говорю це для того, щоб ваших дітей не покарав гнів Божий». Адже іноді буває і таке: батько дає чужим людям милостиню на спомин своєї душі, – наприклад, дає гроші на якусь богоугодну справу, – але власним дітям при цьому не залишає нічого.
Може статися, що в якійсь родині дід чи бабуся робили ті чи інші несправедливі вчинки, але на них самих це ніяк не відбилося. Однак кара досягає їхніх дітей чи онуків, які занедужують і бувають змушені витратити на лікарів те, що було зібране неправдою, щоб у такий спосіб оплатити борги предків. Пам’ятаю одну родину, на яку навалилося багато напастей. Спочатку тяжка хвороба вразила голову родини: кілька років він промучився, будучи прикутим до ліжка, і після цього помер. Потім померли його дружина і діти – один за одним. Нещодавно померла й остання – п’ята дитина. Ця родина була колись дуже багатою, але дійшла до убогості, тому що для того, щоб заплатити лікарям і покрити різні інші витрати, вони розпродали все, що мали, за безцінь. «Чому ж на них сиплеться стільки хвороб і бід?» – дивувався я. З деякими членами цієї родини я був знайомий. По них було видно, що їхні біди не мають нічого спільного з тими благословенними випробовуваннями, які посилає Своїм обранцям Бог. «Швидше за все, – подумав я, – у їхньому випадку вступили в дію духовні Божі закони». Для того, щоб розвіяти сумніви, я постарався розпитати про їхню сім’ю деяких гідних довіри старих людей – їхніх земляків, які розповіли мені ось що. Глава цієї родини одержав від свого батька якусь спадщину і згодом примножив її, зробивши різні несправедливі вчинки. Наприклад, якась вдова просила в нього в борг грошей, щоб видати заміж свою дочку. Борг вона повернула б після збирання й обмолоту хліба. Він же давав їй гроші за умови, що вона перепише на його ім’я свою ділянку під будівництво будинку. Будучи в нестатках, нещасна давала йому все, що він просив. Інша людина просила гроші для того, щоб сплатити борг банкові. Позику повернули б після збирання бавовни, але несправедливий глава родини не погоджувався і вимагав замість цього ціле поле. Нещасний, боячись переслідувань з боку банку, віддав йому своє поле. Третій просив позичити трохи грошей, щоб заплатити лікарям, і злий позикодавець вимагав у нього корову. Бідняк віддав йому те, що він просив. Таким способом ця людина нажила собі чималий статок. Але нарікання страждальців ударили не тільки по ньому самому і його дружині, але навіть по їхніх дітях. Таким чином, вступили в дію духовні закони, і всі члени родини несправедливого багатія опинилися в шкірі тих, кого вони скривдили. Так, для оплати лікарів і інших витрат, пов’язаних із хворобами, нещасними випадками й іншими лихами, вони за безцінь розпродали все, що мали. З великих багатіїв перетворилися на жебраків, і пішли з життя всі – один за одним.
Звичайно, Бог буде судити їх у відповідності зі Своєю великою любов’ю і справедливістю. А ті, що перебували у нестатках і були змушені продати останнє, щоб заплатити лікарям чи комусь ще, і через це зубожіли, одержать винагороду відповідно до тієї неправди, якої вони зазнали. Люди ж несправедливі, зазнаючи таких нещасть, оплачують ними свої борги перед Богом.
