Це питання цілком очікувано можуть ставити люди нецерковні або навколоцерковні. При чому, це питання, можна сказати, з розділу: «чому в Церкві стільки заборон?»
Відповідає доцент Київської духовної академії Андрій Музольф.
Для того, щоб відповісти на це питання, спочатку варто визначитися з тим, що таке піст взагалі. За словами святих отців, піст – це своєрідні ліки для душі, за допомогою яких людина краще бачить свою душу. Правильний піст (не утримання від їжі, не дієта, а саме піст) – немов рентген, проявляє внутрішній духовний устрій людини і дозволяє виявити в собі бруд гріха.
За зауваженням одного відомого професора і автора підручника з аскетики, піст «будучи тимчасовим утриманням від їжі, має на меті пристосування тіла до споглядальної і покаянної діяльності душі, сприяє взагалі пануванню духовного життя над матеріальним, підриває і знесилює фізіологічні основи тілесних пристрастей».
З точки зору православної аскетики, людська природа була пошкоджена в гріхопадінні. В. Н. Лосський з цього приводу говорить, що якщо раніше в людині дух повинен був жити Богом, душа – духом, тіло – душею, то після первородного гріха «дух починає паразитувати на душі, харчуючись цінностями не божественними… Душа, в свою чергу, стає паразитом тіла – піднімаються пристрасті. І нарешті тіло стає паразитом земного всесвіту, вбиває, щоб харчуватися, і так знаходить смерть».
Піст же покликаний якраз відновити порушену в людській природі ієрархію і знову підпорядкувати тіло душі. А для цього наш піст не повинен бути чимось механічним, зовнішнім, подібним до звичайної харчової дієти. Піст повинен бути абсолютно усвідомленим. Але, усвідомленим – це значить – розумним. Не можна починати постити відразу по максимуму.
Преподобний Іоанн Кассіан зауважує, що кожен повинен накладати на себе таку ступінь посту, яка необхідна йому для приборкання плоті. Але у кожної людини своя міра, а значить шаблонів бути не може.
А тепер, власне, перейдемо до нашого основного питання: чому в Церкві так багато постів? Саме тому, що піст покликаний вилікувати нашу душу, дати їй бачення реального власного стану. І чим частіше ми будемо проводити такий «аналіз» над собою, тим здоровішими в духовному плані ми будемо.
