| Седмиця 7-а після Пасхи. Глас 6. |
 Посту немає.
|
Свт. Никифора
спов., патріарха Константинопольського (828). 
Вмч. Іоанна Нового, Сочавського (1330-1340).
Сщмч. Пофіна, єпископа Ліонського і з ним постраждалих (бл. 177) Мц. Бландіни і мч. Понтика Ліонських (177). Знайдення мощей прав. Іуліанії, кн. Вяземської, Новоторзької (1819).
Києво-Братської ікони Божої Матері (1654).
Євангельські Читання
Утр. – Ін., 35 зач. (від полу́), X, 1-9. Літ. – Діян., 46 зач., XXI, 26-32. Ін., 53 зач., XVI, 2-13. Свт.: Євр., 335 зач., XIII, 17-21. Лк., 24 зач., VI, 17-23.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину”. Чому ж у логіках не згадується про це джерело пізнання? Не дивно, що в язичницьких логіках немає цього пункту, але чому немає його в християнських? Невже християнин, коли починає міркувати, то повинен перестати бути християнином та забути про всі дані йому обітниці, правильні та безсумнівні? Про те, як бачити та чути, багато говорять; про те, як з побаченого та почутого робити висновки, теж достатньо вчать; коли ж дійде справа до того, як розгадати значення всього, – тут вихованець логіки піддається своїй здогадливості.
Чому ж не внушити йому: ти маєш голос духа правди – йому і слідуй; вони вирішують значення всього сущого незаперечним чином, бо ідуть від Бога, у Якому джерело самого буття. Чи не від того, що забувають вселяти це, здогадливість так розплодилася, що нині всі книги (про світ Божий) переповнені одними здогадками? І добре би вони хоч скільки-небудь були вартими, а то відразу ж видно, що вони – плід дитячої уяви.
