27 серпня, напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, Високопреосвященнійший Нафанаїл, архієпископ Волинський і Луцький очолив всенічне бдіння у Свято-Покровському храмі обласного центру.
Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму архімандрит Афанасій (Герман), завідуючий канцелярією єпархії архімандрит Паїсій (Хомич) та клірики храму.
Після читання Євангелія архіпастир звернувся до всіх присутніх зі словом проповіді, в якому привітав з прийдешнім святом Успіння Богородиці та закликав постійно звертатись у своїх молитвах до Пречистої Діви, просячи миру для рідної землі, духовного зростання й покровительства для усіх православних християн.
Завтра, 28 серпня, у день свята Успіння Пресвятої Богородиці керуючий єпархією очолить пізню Божественну літургію у кафедральному соборі Всіх Святих землі Волинської, котра розпочнеться о 9:00.
Нагадаємо: Архієпископ Нафанаїл у неділю 10-ту після П’ятидесятниці очолив Літургію у кафедральному соборі. ФОТО
Читати також: Почути іншого, або у чому запорука щасливого шлюбу. Митрополит Афанасій (Ніколау)
ДОВІДКА
Успіння Пресвятої Богородиці – неперехідне свято, тобто щороку відзначається в одну і ту ж дату – 28 серпня. Це свято присвячене закінченню земного життя (успінню) Богородиці.
Після Вознесіння Господнього, яке сталося на очах Богоматері, земний шлях Богородиці був ще досить довгим і плідним. За різними даними, після Вознесіння Ісуса Христа Богоматір жила на землі від 10 до 22 років. Все земне життя Богородиці вкладається у 72 роки. Вона жила у апостола Іоанна Богослова, який прийняв Її до себе в дім за заповітом Господа Ісуса Христа. Їй призначено було разом з апостолами нести у світі Вчення Христа. Пресвята Матір Христова стала для всіх учнів Христових спільною Матір’ю. Вони разом з Нею молилися і з великою радістю слухали Її повчальні бесіди про Христа.
Суть Християнського життя Богоматір шукала не в словах, не у виступах чи промовах, а в самому житті. Вона Своїм прикладом навчала людей християнству. Можна мало говорити, а багато робити. Це особливо добре сприймають діти, благочестиві та праведні люди.
Вона завжди і словом, і ділом допомагала жебракам, прохачам. Вона доглядала хворих, допомагала сиротам і вдовам.
Богородиця була малоговірлива. Дуже багато часу віддавала Пресвята Діва Марія молитвам біля гробу Сина.
Богородиця вчила людей жити на цьому світі з урахуванням їх буття, матеріальних і духовних цінностей. Своїм повчальним прикладом Мати Божа пробуджувала в людині Совість – голос Бога.
Пресвята Діва Марія навчала кожну людину відкривати свою душу перед Богом, довіряти Йому тайни, каятися за гріхи, сподіватися на Його милість.
Живучи в Єрусалимі, Матір Божа любила відвідувати ті місця, де часто бував Спаситель, де Він народився, навчав, постраждав, помер, воскрес і вознісся на небо. Вона молилася на цих місцях, плакала, згадуючи про страждання Сина Свого і Господа Бога нашого – Ісуса Христа.
Сама Мати Божа дуже рідко, а точніше майже ніколи, не виступала публічно перед народом. Але одного разу Богородиця намірилася відвідати Кіпр. Корабель переїхав Середземне море і ось-ось повинен був показатися острів. Але раптово забушувало море, знеслася велика буря і корабель став некерований. Вітер і хвилі занесли корабель в Егейське море. Блукаючи між островами корабель зупинився у підніжжя Афонської гори.
Богоматір вийшла на землю і побачила, що ця місцевість кишіла язичництвом. Раз від разу стовбичили ідоли. В центрі височів храм Аполлона, де здійснювали різні гадання, займалися магією, астрологією.
Йдучи поміж людей, до Святої Богородиці почав сходитися народ і запитувати:
– Хто такий Христос?
– Що Він приніс на Землю?
Тоді Богородиця довго розповідала людям про народження Ісуса, Його діяльність, страждання за людські гріхи, про Його розп’яття і смерть на хресті, про Воскресіння і Вознесіння на небо. Вона відкрила людям суть Вчення Ісуса Христа: покаяння, прощення, любов до Бога і до ближнього.
Після такої ґрунтовної та чуттєвої проповіді Божої Матері звершилося незвичайне дійство. Багато людей увірували в Ісуса і прийняли хрещення.
Покидаючи підніжжя Афонської гори, Богородиця благословила нових християн і висловила таке пророцтво:
– Це місце хай буде вибором, даним Мені від Сина і Бога Мого. Хай буде благодать Моя над людьми, що з вірою і благочестям живуть тут і дотримуються заповідей Сина і Бога Мого. Вони будуть мати достаток і малою працею все необхідне для земного життя та не зменшиться до них милість Сина Мого. До кінця віку я буду Заступницею місцю цьому і прохачем перед Богом Моїм. Вся подальша історія Афона і до цього дня свідчить про Божественну опіку до цього краю. Благодіянь Богородиці можна навести чимало.
Під кінець Свого життя Божа Мати всім Своїм єством намагалася до Неба. Вона часто молилася, щоб Христос скоріше взяв Її до Себе на небо. Одного разу під час молитви явився Богородиці на Оливній горі знову Архангел Гавриїл і з радістю приніс Їй від Всевишнього Благу Вість. Архангел сказав, що Богородиці залишилося перебувати на Землі всього три дні й Господь візьме Її до Себе. Вона з такою радістю прийняла це послання, тому що для Неї не було більшого щастя, як вічно споглядати на Свого Божественного Сина.
Архангел Гавриїл вручив Божій Матері райську фінікову гілку, яка випромінювала надзвичайно яскраве Божественне світло і вдень, і вночі.
Про це явлення Архангела Гавриїла Богородиця розповіла апостолу Іоанну. Він перший дізнався про це від Богоматері. Треба відмітити, що Іван майже не розлучався з Матір’ю Божою. Потім Богоматір розказала про цю звістку від Архангела Гавриїла всім домашнім апостола Івана.
Богородиця почала готовитися до Своєї кончини. Вона почала прикрашати стіни і ложе своїх покоїв, кадити фіміам, запалювати свічки. Богоматір благала близьких не плакати за Нею, а швидше радіти тому, що Вона зустрінеться з Сином Своїм і буде просити Його направляти благі діла на людей, що живуть на Землі, що Вона й надалі буде відвідувати і оберігати бідних людей на Землі.
Святий Дух повідомив про це всім апостолам, що проповідали Слово Боже у різних країнах світу. Чудесним чином зібралися на похорон Одинадцять апостолів, окрім Фоми, зібралися й інші учні, щоб провести Богородицю в останню путь.
В один з днів серпня біля третьої години пополудні в хвилини кончини незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір. Стіни кімнати немов розсунулися і над головами людей Сам Господь Ісус Христос з’явився в оточенні ангелів, архангелів, праведних душ праотців, пророків, мучеників, всіх Небесних сил.
Споглядаючи на пресвітле обличчя Господа, найдорожчого Сина Свого, без найменшого тілесного страждання, ніби солодко засипаючи, Богородиця передала Йому в руки пресвітлу і пречисту душу Свою. Господь прийняв Її пречисту душу. Це був урочистий момент переходу Діви Марії від земного життя до життя вічного.
На землі здійснювалося поховання тіла Діви Марії. Святі Петро і Павло, Господній двоюрідний брат Яків й інші апостоли підняли на плечі одр з тілом Марії та понесли його від Сіону через Єрусалим до Гетсиманського поселення. Попереду святий Петро ніс райську фінікову гілку, яку вручив Марії Архангел Гавриїл. Фінікова гілка сяяла небесним світлом.
Над всією багатолюдною похоронною процесією і пречистим тілом Божої Матері раптово виник хмарний круг, подібний до пречудового вінка. Радісний спів Небесних сил розлився у небі. Сяйво фінікової гілки і Божественні піснеспіви супроводжували процесію до самого поховання.
Під час поховання зчинилося дуже багато чудес. Доторкаючись до одру Божої Матері сліпі прозрівали, біси виганялися, всяка хвороба зцілялася у людей. Безліч люду супроводжувало пречисте тіло Богоматері.
Однак, невіруючим мешканцям Єрусалиму не подобалася велич похоронної процесії. Вони озлобилися почестями, які віддавали Матері Ісуса Христа. Про все це вони донесли іудейським властям. Іудейські священики і начальники видали наказ: «Знищити всю ходу, а гріб з тілом Марії спалити!». Вони намагалися розігнати цю святу процесію, але Господь невидимо охороняв їх. Відбулося чудо. Сяючий небесний вінок, Божественна сфера, як захисним ковпаком, прикрила всіх людей, що проводжали Богоматір в останню путь.
Римські воїни, що налетіли розганяти процесію, чули кроки людей, що проводжали Матір Божу, чули спів пісень, але нікого не могли побачити. Вони натикалися один на одного, вони напорювалися на огорожі, вони наражалися на стіни будинків, відчували себе немов сліпі. Ніщо не могло зашкодити урочистому похованню Пресвятої Вседіви Марії.
Один іудейський священик Афоній, у якого не засліпилися очі, таки підбіг і схопився за одр, на якому несли тіло Божої Матері, щоб перевернути його. Але невидимий Ангел відрубав йому обидві руки, які відвалилися і впали на землю. Афоній, уражений таким страшним чудом, негайно покаявся і апостол Петро тут же зцілив його.
Апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері згідно з Її бажанням у Гетсиманському саду, в печері, де спочивали тіла Її родичів і праведного Йосипа. Як бачимо, це не була смерть Святої Богородиці як така. Це не була така смерть, як вона буває зі всіма іншими людьми, коли тіло захоронять в землю, а душа відходить до Бога. Це, по суті, було Успіння. Діва Марія заснула.
Через три дні після поховання Божої Матері прибув у Єрусалим апостол Фома, який був відсутній на похороні. Він дуже засмутився, що не зміг попрощатися з Божою Матір’ю. Він дуже жадав поклонитися Її пречистому тілу. Апостоли зглянулися над ним. Вони пішли, щоб відвалити камінь від могильної печери, щоб дати Хомі можливість попрощатися з тілом Божої Матері. Коли апостоли відкрили печеру, то побачили, що там, де лежало тіло Богоматері, лежить саван.
Приголомшені апостоли повернулися всі разом в дім і молилися Богу, щоб Він оповів їм, що сталося з тілом Божої Матері.
Увечері Дванадцять апостолів сіли за трапезу. За звичаєм, вони залишали одне місце не зайнятим. Це було місце Ісуса Христа. Там вони клали кусок хліба, щоб після трапези подякувати Богові,. І цей шматочок хліба всі вони вкушали як дар Божий із благословенною молитвою: «Господи, Ісусе Христе, Сине Божий, допомагай нам!».
За трапезою апостоли тільки й говорили про чудесне щезання тіла Богородиці. Коли трапеза була закінчена, всі встали і, за звичай, підняли хліб, що був відкладений в честь Господа… Спрямувавши очі вверх, готовлячись до молитви, всі апостоли почули ангельський спів і побачили у повітрі Божу Матір в тілі, оточену Ангелами, в сяйві небесної слави.
Божа Мати сказала апостолам:
– Радійте! Я з вами повсякчас і завжди буду молитися перед Богом.
Апостоли в радості виголосили:
– Пресвята Богородице, допомагай нам!
Так Господь прославив Свою Матір. Він воскресив Її і взяв до Себе з пресвятим тілом Її та поставив вище Ангелів, Херувимів і Серафимів.
