Ті, хто виконує дев’яту заповідь Блаженства «Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів`я та наклепи – Мене ради» будуть блаженні не в майбутньому житті, але вже в той самий момент, коли зазнають гоніння за Христа.
Про це керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Антоній.
«Дивним є той факт, що саме гоніння за віру в Христа якраз і ставало причиною множення кількості послідовників Христових.
Стародавній християнський апологет Тертуліан писав: «кров мучеників – насіння християнства». Чому так сталося? Тому що багато людей, навіть самі гонителі, бачачи віру християн, вражалися її твердістю і непорушністю», – нагадав митрополит Антоній.
Він підкреслив, що життя у безперервному богоспілкуванні – ось той головний стимул, який підтримував християн у будь-яких гоніннях та скорботах.
«Християни завжди пам’ятали, що гоніння – це не найстрашніше зло, яке може статися з людиною.
Попереджаючи Своїх учнів про можливі небезпеки, Спаситель каже: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а душі не можуть убити; а бійтеся більше Того, Хто може і душу і тіло занапастити в геєнні» (Мф 10:28).
А тому будь-який відступ від Бога, будь-яке ухилення з єдиного вірного шляху, що веде до спасіння, в результаті може перекреслити весь життєвий подвиг людини і зробити її спадкоємцем не Царства вічного блаженства, а царства вічних мук далеко від Бога», – пояснив владика.
Він наголосив, що в момент найбільшої напруги людських сил у стоянні за правду Божу відкривається повнота цієї правди.
«Якщо ми приймаємо Заповіді Блаженства, то приймаємо Самого Христа.
А це означає, що нашим вищим законом і нашою найвищою правдою є моральний ідеал християнства, за який ми маємо бути готові постраждати, знаходячи і в цьому ідеалі, і в його сповіданні повноту життя», – підсумував митрополит Антоній.
