Дорогі браття і сестри!
У ці непрості дні хочу звернутися до вас словами Святого Євангелія, сповненими вірі і надії: «У світі будете мати скорботу; але будьте відважні: Я переміг світ» (Ін. 16:33).
Ці слова, вимовлені нашим Спасителем і Господом Іісусом Христом напередодні своєї смерті на Хресті, набувають для нас у тривожних обставинах сьогодення особливого змісту. Адже перемогою Христа стало не земне владарювання у богатстві і силі, а преславне із мертвих Воскресіння, як наслідок Його жертовної любові до Бога Отця і вірності Його святій волі.
Як сприймати все те, що зараз відбувається у нашій державі навколо Української Православної Церкви?
Історичний досвід буття Церкви Христової навчає нас сприймати це як волю Божу, випробування нашої віри, сили молитви і вміння жити по заповідях Божих за будь-яких обставин.
Ми свідчимо правду Божу, ми захищаємо Церкву Христову, яка живе благодаттю Святого Духа, стоїть на камені Апостольської віри і вибудовує свій історичний шлях у відповідності до святоотцівського вчення.
Українська Православна Церква є і завжди залишатиметься невід’ємною частиною українського народу.
Жодна сила у світі не спроможна змінити це.
Прийнятий Верховною Радою України у першому читанні урядовий законопроект 8371, який ЗМІ іменують «Про заборону Української Православної Церкви», – це не політичне питання, як може здаватися на перший погляд. Насправді це цілеспрямована боротьба з дійсною Церквою Христовою, а в цілому – боротьба з Богом.
Тому хочеться, перш за все, подякувати тим депутатам, які це зрозуміли, побороли страх перед шельмуванням їх різними публікаціями в інтернет-просторі, перед погрозами з боку радикальних сил та не проголосували за цей законопроект. Низький вам уклін за вашу мужність! Історія, як завжди, ще дасть свою об’єктивну оцінку кожному.
Та як бути вірянам? Насамперед, не панікувати. Адже страх і паніка руйнують душу. Як громадяни своєї країни будемо робити все можливе, щоб захистити свої права та свободи згідно Конституції України.
Цей законопроект – лише один із етапів систематичного тиску на Церкву, який наші віряни переживають уже давно. Треба розуміти, що Господь милосердям Своїм уже давно поступово готував нас до гонінь. Згадаймо, що ми пережили останніми роками: пандемію та тяжкі карантинні заходи, а потім і найжорстокіше кровопроліття, яке, на жаль, триває дотепер. Усе це зміцнило й загартувало серця вірних.
Але ми також знаємо із церковної історії, що будь-які переслідування не тривають вічно. Вони завершуються раптово і несподівано як для вірян, так і для самих гонителів. Гонителі, як правило, зникають з історичної мапи, а Церква завжди стає сильнішою, аніж була до переслідувань.
Це треба пам’ятати і цілковито покладатися на милосердя Господнє. Тільки Йому вирішувати, коли це припиниться, а не тим, хто склав собі думку, що може керувати долею світу. І тому найголовніше нині у жодному разі не озлоблятися: ні на тих малодушних, хто ухвалює антицерковні антихристиянські закони, ні на тих, хто, формально перебуваючи в нашій Церкві, у шаленстві зловтішається, дивлячись на таку законотворчість.
Господь закликає нас молитися за гонителів, адже ці нещасні навіть не можуть усвідомити, що своїми діями вони виносять самі собі вирок на майбутньому Страшному Суді Божому. Їх можна тільки жаліти, жахаючись їхньої долі, якщо вони не покаються.
Для нас, хоч як би нас не переслідували, як би не пригнічували – і далі діє один та найголовніший закон – закон любові до Бога та ближніх.
Зараз, як ніколи, необхідно підтримувати один одного, підтримувати своїх священників, підтримувати найслабших. Не розділятися через дрібниці. Пам’ятати, що важливіше – Христос і Його Церква. Це наші основні практичні цілі.
Незважаючи ні на що Українська Православна Церква і надалі буде свідчити про істину благої звістки Господа нашого Іісуса Христа, буде звершувати богослужіння і святі Христові Таїнства.
Якщо навіть храми у нас заберуть, будемо молитися на квартирах, гаражах, землянках і цим будемо єднати наш багатостраждальний український народ у прагненні до Божої Правди, заради мирного життя на рідній землі.
Нехай випробування, які посилає нам Господь, зміцнять наш дух! Будемо ще більш відповідальними у нашому духовному житті, потерпимо ці тимчасові складнощі, пам’ятаючи, що саме терпінням скорбот прокладається найкоротший шлях у вічне Царство слави Сина Божого і Спасителя нашого Господа Іісуса Христа. Бережи всіх Господь!
