14.4 C
Lutsk
Вівторок, 29 Вересень, 2020
Запитання священнику

Хто такі оголошені і чим восприємники, які були у давнину, відрізняються від хресних батьків?

Отже, хто ж такі оголошені? На грецькій мові їх називають «катіхумені», тобто люди, які бажають хреститися і проходять для цього оголошення, попереднє усне повчання (оголошення) в православній вірі. Це ті люди, які вчаться основам православ’я, вчаться, як правильно славити Бога.

У перші століття християнства, практично неможливо було хреститися дорослій людині (хіба що з огляду на смертельну небезпеку для життя), не пройшовши оголошення, тобто не отримавши настанови в православній вірі.

Оголошення могло тривати три роки або довше. В процесі цього навчання людина занурювалася в православ’я. Вона починала розуміти, яка велика святиня відкривається для неї! Таїнство Хрещення.

Коли якийсь чоловік в давнину бажав хреститися, тоді він звертався або до віруючого мирянина, або до священнослужителя безпосередньо. Священик його благословляв на проходження оголошення. До нього приставлялись спеціальні вчителі, які повинні були його наставити в основах православ’я. І тільки коли цей учитель вважав, що оголошений дозрів для Таїнства Хрещення, тоді він давав свою рекомендацію, і людина починала готуватися до Таїнства Хрещення.

У давнину хрестили, як правило, на великі свята, наприклад у Велику Суботу, щоб людина могла святкувати Світле Воскресіння Христове, причаститися Тіла і Крові Христових на Великодній літургії. Хрестили також в свято Богоявлення Господнього (Водохреща), в інші двунадесяті свята.

Ось звідки пішла традиція мати хрещених батьків. Спочатку хрещеним ставав учитель, що наставляв навчав основам православ’я. Він повинен був привести людину до Бога.

Ми повинні розуміти, що Таїнство Хрещення – це не просто красивий обряд. Таїнство Хрещення – двері до Церкви, велика святиня, яку приймає в себе людина. Господь дарує в Таїнстві Хрещення християнину благодатні Дари Свої для того, щоб вона наблизилася до Нього, розвивала свою душу, ідучи із міри в міру по сходах духовного вдосконалення, з’єднуючись з Богом. І за ці дари людина свого часу відповість перед Господом: зарила їх в землю, знехтувала ними або примножила, здійснюючи блаженне сходження до свого Творця і отримуючи найбільшу радість порятунку, обоження в з’єднанні з Ним.

Ось чому повинен навчити восприємник своє чадо. Ось навіщо він потрібен. Нам завжди слід розуміти, що Таїнство Хрещення відкриває перед людиною двері до Церкви, Яка є дорогою в Небо. І важливо, похрестившись, не забути цієї дороги, не зійти з неї, а стояти на ній твердо і крок за кроком йти по ній, розвиваючись в рідному православ’ї. Воно повинно стати для людини саме рідним, має стати життям самої. Тому що Бог – Джерело і життя Податель. Без Нього життя немає.

І, як ми вже говорили вище, хрещений батько повинен навчити людину любити Бога, йти до Нього і з’єднуватися з Ним. Восприємник і його чадо, які разом почали цю велику подорож в рай, в Царство Небесне, отримають і вже отримують від Бога рятівні благодатні дари.

Але чи хочуть вони дійсно йти до Бога, жадають вони богоспілкування над усе на світі, бачачи в ньому головний скарб свого життя?

Сьогодні часто ми бачимо дещо іншу картину. Хрещених батьків (кумів) беруть тому, що один, або людина хороша, або очікують від нього матеріальних преференцій. Іноді хрещеним батькам самим потрібно проходити оголошення, а не бути духовним вчителем. Це, звичайно, наслідки секулярної культури радянського періоду. Сьогодні також ми боремося з агностичним сприйняттям світу і релігійної всеїдності. Всі ці атеїстичні, єретичні, або язичницькі, езотеричні, або взагалі споживчі, утилітарні відносини до Таїнства Хрещення дуже небезпечні. Людина часто не відповідає собі на головне питання: навіщо я йду хреститися, або ставати хрещеним, або хрестити дитину?

Людина не відповідає на питання: чи потрібен мені Бог? А якщо потрібен, то як до Нього йти? Як з Ним спілкуватися?

Найстрашніше для священика, який здійснює Таїнство Хрещення, – це відсутній погляд і погляди потайки на годинник: мовляв, що він тут перед нами розпинається, там уже ресторан замовлений і шашлик холоне. Так можна ще повністю дитини не занурювати, а тільки ручки і ніжки помочити. І сильно на головку теж не лийте, щоб не застудився.

Боляче, все це дуже боляче. А священик саме розпинається тут, намагаючись перед людьми з Божою поміччю відкрити Небо, вирвати їх з юдолі земної, з цього болотного засмоктуючого виру.

І ось коли відбулося Таїнство Хрещення, ти дивишся на радісних хрещених батьків, бабусь і дідусів, батьків і думаєш: «Ось вони зараз вийдуть з храму, а коли на наступний раз в нього увійдуть? І вони чи прийдуть взагалі?»

Сьогодні цей охрещуваний став освяченою іконою Бога, храмом, посудиною благодаті Святого Духа. Що він зробить з цим даром? Може, завалить сміттєвої купою своїх гріхів і ніколи не згадає про нього. І на Страшному суді Таїнство Хрещення послужить йому в тяжкий осуд. Зарив талант в землю, в бруд.

Але можливо, образ Божий в ньому благодаттю Святого Духа і зусиллями самої людини і його хрещених батьків засяє в ньому, засяє святістю. Від сили в силу, з міри в міру сходитиме людина до Бога по ліствиці духовного вдосконалення.

Ми – священики. Ми послані Христом сіяти, як сіяв і Він, і сіє Він і зараз через нас. Проростіть, дорогі ви наші, проростіть в православ’ї і дайте плід! Це дуже важливо для вас же самих. Це найважливіша справа в світі.

Відповідає священик Андрій Чиженко.

Джерело 

Вас може зацікавити

Чи всім потрібно вінчатися?

Редактор Головний

Чи можна цілувати руку священника після причастя?

Редактор Головний

Навіщо і чому освячують верби в День входу Господнього в Єрусалим?

Редактор Головний