5.8 C
Lutsk
Середа, 26 Лютий, 2020
Основи православ'я Проповіді

Християнин – брокер, мисливець, електрик і нирець за перлами

Апостольське читання за недільною літургією 29 грудня (Кол.3:4-11) вчить нас найважливішому і найважчому процесу духовного життя – перевдяганню душі.

«Відмовтесь від старої людини і одягайтесь у нову», – закликає нас апостол Павло.

Прекрасна Нова людина у своїй простій чистоті і світлій безхмарності. Шлях, який вона зробила, йшов від розуму, в якому роїлися мухи незліченних помислів, в глибину серця, сповненого благодаті. Починається цей шлях з граничної уваги до себе. Перемогти себе – означає стати господарем своїх думок. Пекло починається всередині нас самих. Варто тільки з’явитися в голові одній поганій думці, як тут же зовні нас вже чекає страждання.

Ми боремося з зовнішньою причиною, намагаємося змінити світ навколо себе, але міняти треба світ всередині себе. Благодать дає людині справжню свободу. Але цю свободу легко скувати наручниками всього лише однієї єдиної, що свердлить і мучить душу, думки.

Пекло починається всередині нас самих.

Православний християнин – це мисливець за благодаттю. Щодня він повинен добути якщо не ведмедя, то хоча б білку. Якщо ти прожив день і не придбав ні краплі благодаті, ти не жив у цей день, а вмирав. Кулі його мисливської рушниці – покаяння і смирення. Заряджаючи то одну, то іншу кулю, він полює на благодать, яку робить своєю здобиччю. Трофеї він складає в серці, нікому їх не показуючи і ніколи на витягуючи назовні.

Православний християнин – це майстерний нирець за перлами. В той час, коли більша частина його друзів сидить на березі і з насолодою слухає слова незліченних проповідників, він пірнає в глибину свого серця і дістає звідти перли божественної тиші і безпристрасного спокою. Цей нирець досвідчено зрозумів, що Православ’я – це не марнослів’я і не пустомельство, а досвідчене здобуття духовної благодаті. Поки проповідники борються на пляжі за вплив на електорат, а електорат розподіляє свої голоси між проповідниками, цей «хитрий» нирець далеко від людних місць все частіше і глибше пірнає в глибину сердечну за благодаттю, не звертаючи ні найменшої уваги на пляжні тусовки.

Істинне буття – це Христос.

Православний християнин – це мудрий філософ. Він зрозумів, що речі – це не буття. Буття – це свідомість. А свідомість, перетворена Духом Святим, це і є безсмертя. Істинне буття – це Христос. Збожеволілі в своїй сліпоті люди вимірюють якість буття кількістю придбаного земного праху. Але мудрий філософ знає, що все суще отримало початок свого буття від Святої Трійці і тільки в Ній можна знайти притулок для свого духу.

Православний християнин – це хитрий брокер. Він купує у світу скорботи і змінює їх на блаженство. Цей брокер знає закони духовного ринку. Все, що в земному світі занижується в мінус, в духовному світі завищується в плюс. Тому він, що жадає, плаче, гнаний, стає ситим, радісним і втішеним. Він і є той «останній», який стане «першим». Цей брокер будує свій бізнес за євангелією і отримує прибуток у сто, в шістдесят і в тридцятикратному розмірі (Мф. 13:19-23). Він схожий на іспанського конкістадора, який намиста і дзеркальця скорбот і поневірянь змінює на золото немеркнучих вінців.

Він і є той «останній», який стане «першим»

Православний християнин – це хороший електрик. Він не боїться електричного струму, але і не суне пальці в розетку. Йому не страшні електричні розряди ударів демонів, тому що він знає, як їх правильно уникати. Для цього достатньо не зв’язуватися зі своїми поганими думками. Якщо жаліти всіх людей і всім бажати добра, то від злих думок в нашій голові не залишиться і сліду. А добрим людям зло не може заподіяти ніякої шкоди, скільки б воно не намагалося.

Православний християнин – це досвідчений слідопит. Він йде слід у слід за Христом. Слідопит точно знає, що перешкоди і біди починаються тільки тоді, коли він втрачає цей слід. Поки він йде за Христом, то біля нього ангели, а перед ним дорога, прокладена Спасителем. Сліди Христа нескладно знайти в полі і пустелі, та майже неможливо на асфальті і тротуарі. Гар і кіптява безбожної цивілізації засипала сліди Господа щебінкою гедонізму і залила смолою споживацтва. Тому ті, хто йдуть за Христом, обходять міста стороною або живуть у них, як у пустелі, навчившись дивитися крізь асфальт.

Досвідчений слідопит ніколи не зайде в метро. Він знає, що зайшовши туди, розум почне ковзати по рейках часу в тунелі уявних скорбот до самої своєї смерті, так і не знайшовши виходу на поверхню.

Духовне щастя – це не мрія, а безперервне перебування душі в Дусі Святому.

Цей слідопит також не ходить по бутіках і ринках міста. Тому що знає – там продають нездійсненні мрії. Пропонують затишок і душевне тепло, розуміння і підтримку, істину і щастя, здоров’я і успіх, опору і притулок, але без Христа. У місті торгують егоїстичною уявою, фантомами і беззмістовними примарами. Але слідопит знає – духовне щастя – це не мрія, а безперервне перебування душі в Дусі Святому.

Православний християнин не живе у матриці світу, він знайшов свободу у Бога. Те, що люди світу називають життям, для нього – реквієм за мрією. Для нього Небо – батьківщина, смерть – втіха, він ніколи не буде рабом землі, бо помер для всіх уподобань і пристрастей. Він обійшов усі пастки, скинув всі ланцюги, він летить над землею і шкодує тих, хто залишився внизу, тих, хто віддав землі життя, а натомість отримав тлін і прах. Православний християнин давно не чекає від людей любові і розради. Він сам несе їм любов і розраду, отримуючи за це ненависть і презирство. І це його радує, тому що він бачить те, що не видно очима.

Межа є у всьому, крім смирення й любові.

Для нього свій гріх страшніше чужого вчинку, і своя мала благодать важливіша за чужу велику святість. Православний християнин дорожить часом і обходить, як хокеїст на полі, сліпих, глухих і мертвих супротивників. Тих, хто не бачить Божественного світла, хто не чує Євангельської правди, хто не відчуває Христової Любові. Але при цьому він щиро бажає всім спасіння, нікого ні в чому не засуджуючи.

Вся різниця між людьми в тому, що одні хочуть бути розумними і за можливістю багатими, а інші – благодатними і святими. Тому розумних на землі багато, багатих менше, а благодатних і святих майже не залишилося. А нам би дав Бог стати хоча б добрими і простими, і це буде для нас великою втіхою. Для цього потрібно триматися серця, тому що там народжується любов, і бігати розуму, тому що в ньому народжується ненависть. Чим менше в голові думок, тим більше в душі світу. Але коли в душі немає світла, тоді в голові буде дуже багато думок.

Ми живемо в такий час, коли єдиним притулком від бур і грому є смирення душі. На зухвалого ополчаються демони, а на захист смиренного піднімається все ангельське воїнство. Стати смиренним означає уподібнитися Христу і знайти в ньому опору. Межа є у всьому, крім смирення і любові. І тільки в них ми знаходимо повний спокій.

Джерело

Вас може зацікавити

Про недійсність хіротоній українських розкольників і неканонічність «Православної церкви України»

Редактор Головний

18 лютого – день пам’яті Феодосія Чернігівського. Житіє святителя. ВІДЕО

Редактор Головний

Прп. Паїсій Святогорець про те, чому журнали, передачі та сайти ніяк не допомагають покращити життя

Редактор Головний