Про те, що насправді відбувається з церковним календарем, який календар — старий чи новий — точніше, чи дійсно це може роз’єднувати православних християн та про головне у святкуванні Різдва Христового — в інтерв’ю голови Літургічно-богослужбової комісії при Священному Синоді УПЦ архієпископа Новокаховського і Генічеського Філарета.
– Сьогодні багато розмов про церковний календар. Наскільки важлива ця проблема для Церкви? Чи питання виникають переважно навколо Церкви, у площині політичній?
– Проблема церковного календаря для Церкви зараз є досить малоактуальною. У всякому разі, я говорю про Православну Церкву, про УПЦ. Більше проблем виникає навколо Церкви, і ідеологія переважно такого плану: «будьмо святкувати разом з усіма просвіченими народами», «будьмо послідовними у наших європейських прагненнях»… Але питання власне стосується церковного календаря. Державний календар у нас дійсно григоріанський, і ми чудово ним користуємося. У церковному календарі через дріб йде дата за календарем григоріанським і за юліанським. Початок і мета календаря церковного – це організація богослужбового життя. Ось із цим календарем абсолютно нормально богослужбове життя Церкви організоване. Церква комфортно себе почуває з юліанським календарем.
– Який календар точніше – старий чи новий?
– Гарне запитання… Церква, користуючись календарем, від початку подає, що ідеального календаря не існує, він не може існувати. Тим більше, церковний календар поєднує у собі календар сонячний і календар місячний. Обчислення пасхалій за сонячно-місячним календарем може бути більш або менш точним, але ідеальним не може бути ніколи. Укладачі старої пасхалії, Олександрійської, були дуже серйозними астрономами, і за їхніми обчисленнями похибка в пасхалії становить за дві тисячі років приблизно три години. З цієї точки зору можна сказати, що для Церкви юліанський календар більш правильний. Окрім цього, у часи, коли до впровадження готувався календар григоріанський, у комісії з його підготовки за астрономічними мотивами відмовився брати участь Миколай Коперник. Проти нового стилю виступав і один із видатних астрономів, родоначальник американського астрономічного товариства Саймон Ньюкомб. Дмитро Менделєєв також був проти. Якщо узагальнити, можна сказати, що ідеального календаря немає, проте для церкви точніше буде саме юліанський календар.
– Як і коли сталося, що деякі Церкви перейшли на григоріанський календар, а інші користуються юліанським?
– Частина Церков використовує один календар, а частина – інший. В Україні, Росії, Сербії, в межах Єрусалимського патріархату, на Афоні, в Грузії Православні Церкви користуються юліанським календарем. Зараз на юліанський календар з нового стилю переходить і Польська Православна Церква. Водночас новим календарем користуються інші Помісні Церкви, але вони використовують стару пасхалію. Таке складне поєднання, що календар новий, але пасхалія стара – звідси виникає купа складнощів богослужбового характеру. А Фінляндська Православна Церква (це Автономна Церква у складі Константинопольського патріархату) використовує не тільки григоріанський стиль, але й пасхалію вираховує за новим стилем. Церква живе богослужінням. Не можна сказати, що є 12 свят плюс Пасха; кожен день, кожен тиждень, кожен місяць, кожен період року пов’язані між собою і засновані на цьому календарі. Тому виходить, що в Православній Церкві є одразу три традиції. У деяких Церквах є випадки, коли сусідні парафії служать за різними стилями. Така ситуація склалася на початку 20-х років минулого сторіччя. Тоді новий календар був введений в Греції, в Константинопольському, в Олександрійському патріархатах… Але якщо подивитися в історію, коли тільки народився григоріанський календар, було велике зібрання православних ієрархів, і вони категорично заявили про незгоду з цим календарем і про неприпустимість його введення. Минуло чотири століття — і вийшло, що цей календар став використовуватись.
– Частина православних живе за новим календарем, інша частина – за старим. Чи не заважає це єдності віруючих?
– На це запитання абсолютно впевнено можна відповісти і так, і ні. Не заважає, тому що Церкви, які використовують старий або новий стиль, знаходяться між собою в євхаристійному спілкуванні. Але з іншого боку, наприклад, у Греції, є дуже болючий розкол, де люди, які не захотіли переходити на григоріанський стиль, створили свою ієрархію, яка не спілкується з тими, хто використовує новий стиль. Для багатьох людей, в Україні в тому числі, ця проблема досить болюча, і вони готові дуже рішуче діяти, шукати кого завгодно, хто зберігав би саме старий стиль, лише б не переходити на новий. Ще в перші століття християнства на тих соборах, які визначили спосіб життя Церкви, точно сформулювали догмати і канони, йшла розмова про встановлення спільного святкування Пасхи: було б дуже добре, щоб у всіх місцях одночасно святкувалось це найголовніше свято. Саме у цьому початок уніфікації календаря і всього іншого. Дуже сумно, коли одні Церкви Різдво вже відсвяткували, а інші його тільки будуть святкувати. В одних випадках, у нас піст, а в якихось Помісних Церков немає Петрівського посту… Але Церква користується мудрістю: «У необхідному – єдність, у сумнівному – свобода, у всьому – любов». Ми готові, не погоджуючись з різними підходами, все-таки бути разом.
– Чому одні православні не хочуть святкувати дату Різдва Христового 25 грудня, а інші святкують?
– Ті, які «не хочуть святкувати» або «хочуть святкувати», насправді святкують 25 грудня, але за різними стилями. Адже є церковні правила, які забороняють звершувати святкування Пасхи одночасно з Пасхою іудейською або перед нею і, як пише один з дослідників: справа не в антиіудейській спрямованості, а в тому, що є певна хронологія подій. Християнська Пасха була після іудейської, і звершувати її разом чи тим більше «до» було б дивно. Дослідники подивилися, що з середини XIX століття до середини XX, якщо користуватися пасхалією за новим стилем, то, напевно, півтора десятка разів християнська Пасха збігалася з іудейською, а кілька разів була навіть раніше за неї. Також в один з років християнська Пасха звершувалась на місяць раніше, ніж іудейська. Це просто нелогічно. Церква живе вічністю. Ми, приходячи до причастя, просимо, щоб Христос сьогодні взяв нас в учасники таємної вечері, яка була більше двох тисяч років тому. Саме сьогодні… Ми вище часу, але ми реалізуємо цю вічність в поняттях часу, і для нас не байдуже, як це буде, тому що дійсно переплутувати порядок дуже важливих речей неприпустимо. Тому значна частина людей не готова переходити на стиль, яким користується, скажімо так, держава.
– Чому Православна Церква в Україні живе за старим календарем? Що він дає Церкві? І чому від нього відмовитися не можна?
– Православний календар досконалий, а Церква ніколи не підходила до влаштування свого життя за принципами, які часто зустрічаються в інших сферах, скажімо так, «хоч гірше, так інше». Православний календар абсолютно зважений, і він абсолютно влаштовує Церкву. Він має на увазі тоді, коли потрібно, звершення того, що потрібно. Припустимо, календарне питання піднімалося на Вселенських соборах тоді, коли в одній Церкві святкували Пасху в один день, в іншій – в інший день. Це було ненормально. Зібралися отці – представники різних Церков, обговорили, як краще, прийняли спільне, і з тих пір так звана Олександрійська пасхалія використовується в Церкві. Точно так само, під час Критського собору, спочатку збиралися обговорювати питання календаря, але представники більшості Церков сказали, що сенсу в цьому ніякого немає. Реформа заради реформи в Церкві не відбувається. Змінюється лише те, що потрібно змінити для того, щоб було більш зручно і корисно. На цей момент такої потреби немає.
– Зараз все частіше говорять про те, що Україна повинна перейти на нову дату святкування Різдва, оскільки стара дата пов’язує її з так званим «русским миром», а нова – з Європою. Наскільки ці твердження справедливі?
– Зв’язок між «русским миром» і «старим календарем» описується українським прислів’ям «у городі бузина, а в Києві… мамин брат живе». Якщо дивитися глибше, то швидше новий календар – спадок більшовизму. Тому що на більшій частині сучасної України новий календар з’явився завдяки декрету Леніна, і з цього часу в Україні розпочався новий стиль. По-друге, я не вважаю, що «русский мир» розтягується так широко, щоб охоплювати Єрусалимську Церкву, Сербську Церкву, Афон. Мені здається, що зводити все до політичних проблем буде неправильно. Це календар, за яким комфортно жив князь Володимир і безліч святих. З іншого боку, навряд чи у когось повернеться язик сказати, що арабські країни, Ізраїль, Японія з окремими системами літочислення відносяться до малорозвинених або некультурних… У нас є своє, що спокійно можна зберігати.
– Чи залежить святкування Різдва Христового від святкування Пасхи? І чи можна зробити так, щоб одні дати ми, православні, відзначали за новим стилем, а інші – за старим?
– Вони не те, що пов’язані між собою, але дійсно виходить, що переважна більшість Православних Церков вираховує пасхалію за старим стилем, при цьому багато хто користується новим стилем для інших свят, і виходить так, що Пасха усіма православними святкується в один час, а нерухомі свята – в різний. З іншого боку, якщо ми говоримо, чи не ввести нам святкування Різдва за новим стилем, тоді не потрібно забувати, що можуть запропонувати і пасхалію за новим стилем розраховувати. В такому разі нам потрібно буде додати ще дві святкові дати державні. Наприклад, Трійця також буде в інший день, як і Пасха…
– Чи так важливо для православних дотримуватися старих традицій? Чому вони такі безкомпромісні у цьому питанні?
– Мені здається, що православні до такої міри готові на компроміси, що їх іноді сприймають як людей без якихось принципів. Навпаки, заради любові та єдності ми багато на що йдемо. Найбільший компроміс в тому, що всередині Православної Церкви існує така різниця у календарному підході. Але з точки зору церковних канонів та логіки церковних богослужінь для нас більш правильний саме юліанський календар. Ми дотримуємося старого стилю не тому, що ми такі безкомпромісні, а тому, що так правильніше.
– Юліанський календар влаштований так, що, починаючи з 2101 року, Різдво доведеться святкувати 8 січня. А православні до цього готові?
– Даваймо вирішувати в міру того, як надходитимуть проблеми. Коли на порядку денному гостро стояло питання переходу на Григоріанський календар, деякі вчені пропонували зміни астрономічного характеру в юліанський календар і зберегти його з тим, щоб точніше відображав деякі моменти. Я думаю, що коли це питання виникне – катастрофи не станеться. Церква мудра, і тому вона легко і просто вирішує якісь, здавалося б, зовсім невирішувані питання. Календарні питання ми вже проходили, коли заради спокою в Церкві деякі Церкви переходили на новий стиль і навпаки.
– Що побажаєте нашим читачам?
– Найголовніше під час святкування Різдва – це не вирішити календарне питання, а не забути, Хто народжується і для чого. У церковних богослужіннях постійно звучить фраза «Заради нашого спасіння… Нас заради, людей» – це важливо. Якщо ми зараз почнемо ламати списи, за яким календарем святкувати Різдво… Повірте: де ламаються списи – немає Христа. І тільки тоді, коли у нас вистачить мудрості відкрити своє серце і сказати: «Господи, моє серце відкрите, приходь, я з радістю приймаю Тебе, Який народжується для мого спасіння» – всі інші питання стануть другорядними. З іншого боку, те передання, яке в нас є і яке ми прийняли у давнину – це частина нашого національного надбання і нашої культури. Я не думаю, що варто поспішати відмовлятися від цього. Змінювати треба те, що вимагає змін. А те, що якісне і добре, ще буде довго жити і нагадувати про головне і важливе.
