Кожен християнин у своєму житті так чи інакше переживає власну малу Голгофу. І одного разу настає момент, коли ми слідом за Господом вимовляємо слова: «Пробач їм, Отче, бо не знають, що творять!»
Але виявляється, що людям простіше перенести страждання, ніж від серця вимовити ці прості слова.
У світі щохвилини відбувається безліч жорстокостей та несправедливості. Однак для християнського серця найболючіші ті, які відбуваються щодо Церкви Христової.
Взяти хоча б недавнє знищення Десятинного храму. Величезна кількість православних була охоплена жахом та скорботою від цієї новини. Серед численних емоцій був також гнів. І як тут скажеш: «Не знають, що творять» – запитає віруючий, якщо ті, хто наказували, чудово знали, що роблять?
Так, мабуть, знали. Знали і ті, хто наказував, і ті, хто його здійснювали, адже раніше писали, що одна з будівельних бригад відмовилася здійснювати святотатство.
Давайте замислимося: до кінця наслідків свого блюзнірського вчинку зараз не усвідомлюють ні ті, ні інші. Так само, як колись юдеї, що кричали «Розіпни Його!» на адресу свого Месії.
Та й ми самі, здійснюючи те чи інше діяння, яке нам нині видається благим чи поганим, не знаємо, до чого воно приведе насправді.
Дуже часто люди, роблячи з погляду інших щось жахливе, думають, що творять благо. І навіть більше, дехто вважає, що вони таким чином служать Богу. Саме про них говорить Господь: «Багато хто скаже Мені того дня: «Господи! Господи! Чи не від Твого імені ми пророкували? і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли? і чи не Твоїм іменем багато чудес творили? І тоді скажу їм: “Я ніколи не знав вас; відійдіть від Мене, ті, що вчиняють беззаконня» (Мф. 7:22–23).
Але поки людина жива, завжди є надія на покаяння. Так і Господь на Хресті благав Свого Отця про прощення Своїх убивць, перш за все піклуючись про їхнє покаяння та навернення. І саме це й сталося з Лонгіном Сотником біля Хреста Господнього, який проголосив: «…Істинно Чоловік Цей був Син Божий» (Мк. 15:39) і, згідно з Переданням, мучеником, яким надалі став. Таке ж покаяння і навернення відбулося з багатьма юдеями, які одночасно вимагали розп’яття Христа, проте після апостольської проповіді повірили і вже самі пішли на сповідання віри Христової, аж до власної мученицької смерті.
Нам не дано знати доль людських. Це відомо лише Богу. І саме тому нам варто не вдаватися до людських емоцій, побачивши всі несправедливості і гоніння, але слідом за нашим Спасителем смиренно сказати: «Пробач їх Господи, бо вони не знають, що роблять!». І Господь Сам все розсудить.
