Святий Володимир побудував і відновив понад 100 храмів, був духівником преподобномучениці великої княгині Єлисавети, допоміг їй відкрити Марфо-Маріїнську обитель.
7 лютого 2020 року Церква вшановує пам’ять священномученика Володимира (Богоявленського), митрополита Київського і Галицького, який був жорстоко мучений і розстріляний біля стін Свято-Успенської Києво-Печерської лаври у 1918 році.
Святий Володимир був сином священнослужителя Никифора Богоявленського, який також прийняв мученицьку кончину.
З дитинства священномученик Володимир був скромним і щирим хлопчиком, дуже глибоко співпереживав стражданням людей, що його оточували.
Після закінчення Київської духовної академії почав священицький шлях, відрізнявся адміністративними здібностями, клір та миряни гаряче любили свого пастиря. А коли трагічно загинули його дружина і єдина дитина – прийняв чернечий постриг. Трохи пізніше його звели в сан архімандрита, а у 1888 році – висвятили на єпископа Староруського. Проповіді священномученика привертали великої кількості вірян.
Під час епідемії холери, яка спалахнула у 1891 році, та голоду святий Володимир організував фонд взаємодопомоги, влаштовував дешеві і безкоштовні чайні та столові для голодуючих, поширював інформацію про засоби боротьби з епідемією і всіляко підтримував стражденний народ.
Його стараннями побудували і відновили понад 100 храмів, серед яких були і занедбані, а також відкрили більше 300 церковнопарафіяльних шкіл і Духовну семінарію в Кутаїсі.
В результаті його невтомних праць було побудовано і відновлено більше ста храмів, в тому числі багато старовинних, занедбаних; відкрито понад 300 церковнопарафіяльних шкіл, влаштована Духовна семінарія в Кутаїсі. Священномученик стояв біля витоків численних духовно-просвітницьких курсів, освітніх та богословських читань, а також створював місіонерські і благодійні товариства і братства, притулки, богадільні.
Він був духівником преподобномучениці великої княгині Єлисавети та допомагав їй у відкритті відомої Марфо-Маріїнської обителі.
Після подій 1917 року на адресу святого від більшовиків почали все частіше звучати образи і погрози, проте він залишався вірним Православній Церкві.
7 лютого 1918 року в келію митрополита Володимира на території Свято-Успенської Києво-Печерської лаври увірвалися озброєні люди. Вони вивели священномученика за межі Лаври, жорстоко мучили, а після – розстріляли. Численні свідки того, що відбувається – братія Лаври і паломники – за святого не заступилися. Перед тим, як відійти до Господа, митрополит Володимир благословив своїх убивць і побажав: «Господь вас нехай простить».
Мощі священномученика Володимира (Богоявленського) знаходяться у Ближніх печерах Свято-Успенського монастиря.
