У християнській Церкві ця традиція встановилася далеко не відразу. Лише в VI столітті, за правління імператора Юстиніана I, традиція відзначати початок нового року 1 вересня увійшла в життя Церкви.
На Русі новий рік в основному відзначався 1 березня. По-перше, це було пов’язано з церковним Переданням про створення світу, а, по-друге, на цю ж дату змістилася язичницька традиція зустрічі нового року.
Однак на церковному Соборі в Москві в 1492 році, слідуючи візантійської традиції, було прийнято рішення про початок святкування нового року з 1 вересня. Так тривало до правління імператора Петра I.
19 грудня 7208 року (літочислення від створення світу) Петро I підписав указ про святкування нового (цивільного) року з 1 січня 1700 року від Різдва Христового. Таким чином, з епохи Петра дати святкування початку громадянського нового року і церковного нового року розділилися, оскільки Церква на нову дату не перейшла.
Після революції 1917 року, 14 лютого 1918 року в Російській імперії був введений новий григоріанський календар (новий стиль). Головна відмінність григоріанського і юліанського календарів полягає в тому, що з плином часу різниця між ними збільшується. У ХХІ столітті вона становить 13 днів, а в XXII буде становити вже 14 днів. Таким чином, за новим стилем новоліття відзначається 14 вересня.
Перехід на новий стиль створив для Церкви певну трудність. Тепер у церковних календарях доводиться вказувати дві дати святкування того чи іншого свята або дня пам’яті — за старим і новим стилями.
