13.3 C
Lutsk
Середа, 30 Вересень, 2020
Новини Основи православ'я

Cмерть заради життя- св. муч. Трифон

В 2020 року виповнилося 1770 років від дня мученицької кончини одного з найбільш шанованих християнських святих — мученика Трифона, пам’ять якого Церква святкує 1/14 лютого. У візан­тійській іконографії святого Трифона зображають юнаком із хрестом у руці. Проте у руській традиції є своє, відмінне уявлення про образ мученика: його часто зображають із соколом на руці, стоячи або верхи на коні. В чому тут причина?
Святий Трифон народився близько 232 р. у Фрігії, неподалік від міста Апамеї, у селищі Кампсада (на території сучасної Туреччини, у північно-західній частині Малої Азії). Його батьки були християнами. Змалку Трифон жив згідно із Христовим ученням і вже в отроцтві отримав від Господа дар чудотворення. Юнак зцілював хворих, виганяв бісів. При цьому просив лише одного — вірити в Іісуса Христа.

Про повеління комахам і бісам

З грецьких богослужбових книг нам відомий іще один випадок з життя Трифона: праведник вигнав шкідливих комах з полів Кампсади і таким чином врятував своїх співгромадян від голодної смерті.

Швидко поширився поголос про чудеса, що творилися у Кампсаді. Невдовзі він дійшов і до римського імператора Гордіана ІІІ (238–244), який хоча сам був язичником, але не переслідував Церкву Христову.

У цей час його дочка на ім’я Гордіана сильно хворіла. Вона страждала від біса, який вселився у неї і вустами одержимої дівчи­­­­­ни заявив, що тільки отрок Трифон може вигнати його. Одразу був відданий наказ розшукати юнака і привести до резиденції правителя імперії. За три дні до прибуття праведника до Рима, відчувши наближення Трифона, біс покинув Гордіану.

Бажаючи переконатися в тому, що саме Трифон вигнав біса з його дочки, імператор попросив святого показати йому біса. Святий Трифон наказав дияволу показати себе зримо, і той з’явився у вигляді чорного пса з вогненними очима, який волочив голову по землі. Після цього багато хто з наближених імператора увірував у Христа.

Ні побиття, ні продірявлені цвяхами ноги, ні лютий мороз не змусили святого великомученика зректися Христа

Минув час, і престол правителя Римської імперії перейшов до Гая Мессія Квінта Траяна Деція (248–251). На відміну від Гордіана III, Децій зайняв войовничу позицію щодо Церкви Христової.

Розпочалася чергова хвиля гонінь на християн. Трифон також був схоплений, приведений до єпарха Аквіліна і відданий під суд, на якому публічно без страху виголосив такі слова:

«В житті я керуюся вільною своєю волею, служачи єдиному тільки Христу. Христос — віра моя, Христос — похвала моя і вінець слави моєї».

Після цього сповідник був відданий на катування. Голим його підвісили на дереві й били. Аквілін, зібравшись на полювання, велів прив’язати святого Трифона до коня і в лютий мороз босим вів за собою. Нарешті його кинули до темниці, повбивали цвяхи в ноги і так водили містом. Незважаючи на такі страшні тортури, Трифон не зрікся Христа й відмовився вклонитися римським богам.

Нічого не досягнувши, язичники засудили мученика до страти через усікновення мечем. Перед стратою Трифон ревно молився, дякував Господу і просив прийняти його у Свої оселі. За молитвою святого Господь узяв його душу, причому ще до того, як кати встигли виконати вирок.

Ця подія сталася в місті Нікеї у 250 р. Святе тіло мученика християни загорнули у чисті пелени й хотіли поховати в місті, де він постраждав. Але святий Трифон явився у видінні християнам і звелів перенести його тіло на батьківщину, в селище Кампсаду, що й було виконано. Згодом мощі мученика були перенесені до Константинополя, а потім до Рима.

Проте у цієї історії є продовження. Як у далекому III ст. святий Трифон явився нікейським християнам і вказав їм місце поховання своїх останків, так і пізніше, в середні віки, в новий і новітній часи він продовжує своє опікування народом Божим.

Повернення царського сокола

У XVI ст. святий мученик Трифон явив світові ще одне чудо. Мос­ковський цар Іван IV Грозний полював тоді в околицях села Напрудного, неподалік від Моск­ви. Під час полювання сокольничий царя, Трифон Патрикєєв, через необережність випустив улюбленого царського кречета, чим викликав гнів государя.

Трифону наказали за три дні відшукати сокола, інакше йому загрожувала смертна кара. Знесилений безрезультатними пошуками, він почав ревно молитися своєму небесному покровителю — мученику Трифону, благаючи його про допомогу. Зупинившись під Моск­вою, у місці, що тепер називається Мар’їною рощею, сокольничий вирішив відпочити й невдовзі заснув. Уві сні він побачив юнака на білому коні, який тримав на руці царського кречета. «Візьми загубленого птаха, — звернувся до нього юнак, — їдь собі з Богом до царя і ні про що не журися». Прокинувшись, сокольник дійсно побачив неподалік від себе на сосні кречета, якого шукав. Він одразу ж відвіз його до царя й розповів про чудову допомогу мученика Трифона.

Через деякий час на тому місці, де було явлення святого, сокольник побудував каплицю, а потім і церкву в ім’я мученика Трифона. Відтоді на Русі існує традиція написання образа мученика Трифона — із соколом. Про це свідчить розпис зовнішньої стіни храму в Напрудному кінця XVI ст., який зараз зберігається в запасниках Державної Третьяковської галереї.

Китаївська пустинь зберігає частицю мощей святого

Ми вже згадували про те, що мощі святого Трифона були перенесені до Рима. Сьогодні чесна глава мученика зберігається у кафедральному соборі в ім’я святого Трифона в місті Которі (Чорно­горія). До Росії частина мощей праведника була привезена в 1803 р. А через 16 років святиню було поміщено у храмову ікону церкви святого Трифона у Напрудному. В 1931 р., коли храм закрили, ікона разом з частицями мощей була перенесена до церкви на честь ікони Божої Матері «Знамення» у Переяславській слободі Москви.

Не залишив мученик Трифон і християн, які шанують його святу пам’ять в Україні. Сьогодні й жителі Києва, й численні паломники мають можливість прикластися до частиць мощей святого у храмі в ім’я мученика Трифона на Троєщині та у Свято-Троїцькому Китаївському чоловічому монастирі, відомому як Китаївська пустинь.

Джерело

Вас може зацікавити

Православна Церква вшановує пам’ять прп. Олексія Голосіївського

Редактор Головний

Правила поведінки у Петрів Піст – митрополит Антоній (Паканич)

Редактор Головний

У день припинення вогню на Сході в УПЦ закликали молитися про успішний миротворчий процес

Редактор Головний