Чи змиває гріхи купання в ополонці в день Хрещення Господнього, адже відомо, що вода цього дня змінює свою структуру?
Відповідає протоієрей Володимир Тютенко:
– Від гріхів людину очищає, звісно, лише власне покаяння, тобто відмова від гріха, поганого вчинку та його сповідання. Свята вода, хоч сама собою і не змиває гріхи, – утім, це велика святиня, яка може бути джерелом благодатного освячення людини.
Щодо зміни структури води – то були дослідження, які підтверджують, що це відбувається. Але для Церкви не це є головним. І воду освячують не для того, щоб змінилася її структура, а щоб вона стала джерелом освячення не тільки для людини, але і для тварин, будинків, предметів.
Велике освячення води, яке звершується у день свята, служиться за тим же чином, що і освячення води при хрещенні людини. Господь сказав: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Ів. 3:5). При хрещенні вода стає матерією, через яку діє освячуюча благодать Святого Духа.
В обох випадках вода приймає Божественну енергію, а що при цьому з нею відбувається на фізичному рівні – річ другорядна.
Для віруючої людини те, що свята вода не псується, є свідченням Божественної сили. Адже там, де Бог, там є життя, і життя вічне.
Тим самим пояснюється і нетління мощей святих: подвижники подвигом свого життя та вірою набували благодать Святого Духа, яка освятила і їх тіла. Тому немає розпаду клітин, і це свідчення святості цих людей. Вода не псується, адже немає розпаду. Це зовнішнє свідчення того, що вода наповнена благодаттю Святого Духа.
Тому при освяченні вода приймає благодатну силу, але ця сила тоді освятить людину, коли вона підійде до неї з вірою, докладе певні духовні зусилля.
У день свята Хрещення Господнього для віручої людини річка стає Іорданом, в який увійшов Господь. Тому людина і входить у цю воду, для того, щоб, можливо, стати ближчою до Бога, виконує той емоційний порив, який був в апостола Петра, коли Господь хотів вмити його ноги: “Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною. До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!” (Ів. 13:8-9).
Порив – це добре, але не повинно бути безумства. Тому, кому здоров’я не дозволяє або немає сили духа, то не варто ризикувати і мучити себе. Достатньо святою водою окропитися, попити її та дякувати Бога за Його милість.
А стати ближчими Богу, повторюся, ми можемо тільки вірою, власним виправленням та бажанням жити з Богом і для Бога.
Переклад – Православна Волинь
