У православних християн триває Великий піст (Свята Чотиридесятниця), яка готує вірян до зустрічі свята Воскресіння Христового.
Про те, як не звикнути до посту та провести його з максимальною користю для душі, розповів керівник відділу у справах молоді та культури Харківської єпархії протоієрей Федір Воскобійников.
– Цікаво буває спостерігати за своїм оточенням у період наближення посту… Буває, чекаєш з радістю та надією: “Нарешті! Залишити усе зайве – їжу, розваги, – і посилено йти за Христом Іісусом, Господом нашим”. А буває навпаки, чрево починає жалібно просити: “Ооо…. Вже не можна нічого такого смачненького”.
Хтось бачить у пості дієту та схуднення. хтось не може за станом здоров’я бути без скоромної їжі. Взагалі ставлення до посту можуть бути найрізноманітніші… Але! Піст почався для всіх, і нам за цей час обо’язково щось потрібно зробити зі своєю душею, щоб вона змогла вжитися у страждання, смерть та Воскресіння Христове!
Почали, зібралися у першу седмицю за читанням Великого покаянного канону, прищастилися на Торжество Православ’я. А за наступні тижні суєтою та турботами “цього віку” стали все втрачати, втрачати з байдужістю, смутком, невдовленням на себе та на всіх і роздратування.
Що ж ми можемо зробити? За що триматися, щоб не загубитися під час посту? Спробуємо сформулювати деякі думки про це:
- Нам потрібно знайти у собі щиру відповідь на питання “ДЛЯ ЧОГО Я ПОЩУСЬ?” Варіанти відповіді “так треба” і “просто корисно для здоров’я” непогані, але поверхневі, оскільки вони не з нашого досвіду. Справжня щира відповідь, якщо вона відповідає християнському усвідомленню посту, укріплюється молитвою до Господа, бажано сердечною і щоденною.
- ПОДИВИМОСЯ, ЩО НАМ ПОТРІБНО У СОБІ ВИПРАВИТИ. Як справи зі щоденним ранковим та вечірнім молитовним правилом? Які пристрасті найбільш сильно потребують та змушують нас приносити їм жертви? Потрудимося у виправленні їх та в їх подоланні.
- Церква пропонує нам на кожен день посту особливі неповторні богослужбові тексти. Ми, звісно, не зможемо бути на службах щодня зранку та ввечері, треба працювати, турбуватися про ближніх. Але ми можемо якось до цих текстів добратися, вчитатися та молитися ними.
Наші сучасні електронні прилади дозволяють нам відкрити ПІСНУ ТРІОДЬ у транспорті, під час перерви на роботі… І ось ми в серці уже стоїмо перед Богом, хоча зовні цього і не видно. Це – одна із міцних опор. - Ми що-небудь слухаємо і в піст. То можемо через щоденні ранкові та вечірні трансляції богослужінь, наприклад, Свято-Троїцького Іонинського монастиря або Свято-Успенської Святогірської Лаври бути своєю душею перед Богом. Ми можемо через мобільні додатки СЛУХАТИ богослужбові піснеспіви, духовні вірші чи аудіокниги. Це ще одна опора, у слуханні.
- Знайдемо і ВИЗНАЧИМО ДЛЯ СЕБЕ відповідне ДУХОВНЕ ЧИТАННЯ НА ПІСТ, відповідно до нашого рівня духовного життя, інтересів та можливостей. Іноді заважає думка “Що нового я там прочитаю?” Але берешся й бачиш, що Слово Боже і напутні настанови досвідчених подвижників – сильний стимул до більшого духовного подвигу.
- Постараємося під час Великого посту БУТИ НА СУБОТНІХ ВЕЧІРНІХ СЛУЖБАХ ТА НЕДІЛЬНИХ ЛІТУРГІЯХ, прагнучи при цьому за кожної можливості ПРИЧАЩАТИСЯ Тіла та Крові Христових. Піст – церковна спільна справа і ми найближче всього до Христа та один до одного – в Літургії та Причасті.
- Яскравим показником, “маркером” нашого нинішнього стану є наші СТОСУНКИ З близькими та чужими нам ЛЮДЬМИ, які щодня поряд з нами. При всьому тому, що написано вище, дуже потрібною є любов та щира турбота, а не фарисейство та догоджання собі. Нехай вони також відчують від нашого посту не докори чи роздратування, а покращення нашого ставлення та духовну радість.
