Чому хороші люди часто хворіють раком, а погані – ні? Як Бог це дозволяє?
Світлана Капінос
Відповідає протоієрей Димитрій Гарчук:
Почнімо з того, що раком, як й будь-яким іншим захворюванням, люди хворіють усі підряд, не залежно від наявних гріхів чи добродіянь. Просто хвороби хороших і близьких нам людей ми переживаємо гостріше.
У наш час хвороб побільшало. У зв’язку з цим згадуються пророкування древніх старців про тих, кому доведеться жити в останні часи. Не здатні уже на подвиги, вони будуть спасатися через скорботи та хвороби. І це все про нас. Щоби цим шляхом увійти в Царство Небесне, треба по-християнськи нести тяжкі хвороби, якими хворіємо ми чи наші близькі.
Для нас незрозумілі долі Божі. Таємницею для людини залишається її народження, сокровенним залишається і перехід від земного життя у вічне, який ми називаємо смертю. Ознаками нашої тілесної здатності до тління є хвороби. Інколи від тяжкої хвороби доводиться страждати і праведникам через особливий промисел Бога.
Апостол Павло говорить про себе: «А щоб я через багато одкровень не величався, то дано мені у тіло колючку, посланця сатани, щоб робив мені пакості, щоб я не величався. Тричі я молив Господа про те, щоби Господь забрав його від мене. Але (Господь) сказав мені: «досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя показується у немочах. І тому я з більшим бажанням буду хвалитися своїми немощами, щоби перебувала у мені сила Христова» (2Кор.12:7-9).
Часто у хворобах, які бувають у нас, добре видну руку Бога. Господь, який нас любить, бужує всім блаженства у Царстві Небесному. Але багато людей не хочуть йти шляхом спасіння, нехтують заповідями, продовжують жити у гріху. Для хворої душі таких людей часто найбільш дієвими ліками є сам хвороби.
«Хвороби посилаються Богом для здоров’я душі» (преп. Ісаак Сиріянин)
Чому ж не всім грішникам посилаються тяжкі хвороби? Тому що Господь знає серця людей. Деякі противляться істині навіть після випробувань, які з ними трапилися. До гріхів, які уже мають, вони можуть добавити нові, ще більш тяжкі: зневіра, відчай, озлоблення, нарікання. Господь не бажає ще більше попускати їх. У відношенні до цих людей добре видно саме проявлення Божественної любові.
Здоровим людям слід завжди пам’ятати, що хвороби людей, з якими ми пов’язані життям, мають відношенні і до нас. Господь дає нам можливість спастися через справи любові та милосердя до страждаючих та хворих. Ніхто не повинен втрачати можливості, яку дає на Бог для спасіння: «був хворий, і ви відвідали Мене» (Мф.25:36).
У деяких духовно досвідчених старців нашого часу можна почути думки про те, що ракові хвороби є тими хворобами, які ведуть людей до спасіння, якщо вони з вірою і терпіння будуть ставитися до них. Про це говорив старець Паїсій Святогорець (1924-1994). Сам він хворів раком. «Скільки користі принесла мені хвороба, стільки не принесли і всі роки подвигів», – сказав він одного разу священнику Діонісію Тацісу.
Якщо ж хвороба прийшла до нас, ми не повинні пояснити її якимось конкретним гріхом. По-перше, бо можемо помилися. А найголовніше – це некорисно.
