Чи знаєте ви про те, що наші ближні, яких ми любимо, а особливо ті з них, яким допомагаємо у їх нещасті та в їх потребах, відкривають нам двері раю і, відповідно, роблять нас наслідниками Царства Божого?
Не знаємо, чи відомо вам це, але насправді це істинно так, бо у цьому нас переконують: по-перше, слово церковне, по-друге, Господь Іісус Христос, по-третє, Його святий Апостол і, по-четверте, зрештою, приклад. Що ж вони з цього приводу нам кажуть? Говорять вони нам, браття, таке.
Слово церковне говорить: «Будем споспешниками Богу, любя Его всем сердцем своим и ближних своих, как самих себя, как и сказал Господь» (Луки 10, 27). Але хто ж є ближніми нашими, яких Господь називає братами Своїми. Якщо проявимо милість, то вони відкриють нам двері раю і, без сумніву, введуть нас у Царство Боже, якщо ми тільки самі не закриємо його для себе своєю жадністю.
У це Царство кличе нас і Сам Господь, коли говорить: Будьте милосердними, як і Отець ваш Небесний милосердним є (Лук. 6, 36). І будете синами Вишнього ось, як бачите, і язичнику Бог відкрив двері Царства Свого за його милостині. (Лук. 6, 35). Чи бачите, як Бог Своїми синами милостивих називає. Тому, слухаючи святих слів Його, напишемо інше на серцях наших, щоб почути цей бажаний голос Його: прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте приготоване вам царство від створення світу (Мф. 25, 34). Нехай дасть же Він нам бути наслідниками цього, щоб у ньому ми завжди прославляли Святу Трійцю”.
Так навчає нас слово церковне про те, що ближні наші, яким ми допомагаємо, відкривають нам двері раю, і разом з тим для підтвердження істини наводить і декілька слів Господа про милосердя. Але не одними наведеними в слові церковному словами навчає нас Спаситель про відкриття нам воріт райських нашою допомогою ближнім у їх нещасті. Він ще говорить: блажені милостиві, бо ті помиловані будуть (Мф. 5, 7). І ще: иже бо аще напоит вы чашею воды во имя Мое… аминь глаголю вам, не погубит мзды своей (Марк. 9, 41).
Так навчає Господь, а також і Його святий Апостол. Хвалиться милість на суді (Іак. 2, 13), говорить св. апостол Іаків. Тепер звернемося до прикладу.
В Кесарії жив один римський сотник на ім’я Корнілій. Він, хоча і був язичником, але в той же час був благочестивий та творив багато милості. Одного разу зранку він побачив Ангела Божого, який сказав йому: “Корнілій, молитви твої і милостині прийшли на пам’ять Богу. Отож, пошли людей в Іоппію та призови Симона, який називається Петром і живе у домі Симона кожевника, що поблизу моря. Від нього почуєш слова, якими спасешся ти і весь дім твій”. Корнілій відразу ж послав в Іоппію двох слуг своїх та одного воїна, щоб запросити до себе Апостола Петра. За їхнім запрошенням Петро пішов за ними в Кесарію та сповістив Корнілія, що єдиним засобом для спасіння є віра у Христа.
Корнілія взяв до серця слова Апостола та скоро після цього був хрещений з усім домом своїм (Діян. 10). Отож, значить, істинна беззаперечна, що ближні наші, яких ми любимо та особливо ті з них, яким ми допомагаємо при їх нещастях та в їх потребах, відкривають нам двері раю та роблять нас наслідниками Царства Божого.
Але що ж, однак, з всього цього слід взяти нам? Звичайно, те, що якщо хочемо блаженствувати там, в оселях Отця Небесного, ми повинні пам’ятати та виконувати те, що говорить нам і ще слово Боже. Воно ж каже: вдову оправдай, сиру суди, нищему дай, сироту защити, нагого одень, о сокрушенном и немощном попекись, хромому не посмейся, защити безрукого, а слепого к видению света Моего припусти. Старого и молодого между стенами твоими покрой, мертвые где обрящеши, назнаменав, отдай гробу, и дам тебе первое сидение в воскресение Мое (3 Ездри 2:20–23). Амінь.
Переклад з рос. Любові Максимчук
