Про монаха-посника, якого знав особисто, Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів під час своєї проповіді у Покровському столичному монастирі у другий день Великого посту.
«Коли ми говоримо про піст, то уявляємо якісь давні часи — подвижників в пустелях, в печерах, ще якихось місцях… і думаємо, що в наші дні таких людей не буває, — почав свою розповідь Предстоятель. — Але я хотів би сказати, що це не зовсім так. У моєму житті я бачив багато посників і розповім вам про одного з них, з яким ми навіть служили разом, він був священником».
«Мене призначали настоятелем Афонського подвір’я під Москвою десь в 80-у році (28 серпня 1984 року — настоятелем Спасо-Преображенського храму Афонського представництва в селі Лукино (станція „Передєлкіно” Московської області) – ред.), де служили 5 ченців. Бажаючи впорядкувати життя, я вирішив влаштувати загальну трапезу для всіх братів. Вони цілий день були на послухах — хто де й от я вирішив, що потрібно, щоб хоча б раз на день всі зібралися разом… Був там один ієромонах. От прийшли ми на обід, я дивлюся несе він з собою тарілку капусти квашеної. А це було великим постом. Я питаю: «а що ти не їси те, що й ми всі?» (а ми якийсь суп зварили, елементарне щось). «Ні-ні, — каже, — у мене своя дієта»… І так він до Великодня їв тільки тарілку капусти і шматок хліба.
Настав день Пасхи. Ми постаралися: рибки дістали побільше, яєчка… Дивлюся, а це брат знову приносить тарілку капусти, і зверху три скибки таких невеликих. Я кажу: “отець Василь, що це?” А він у відповідь: «у мене сьогодні утіха — Великдень. Мені потім братія розповіла, що він так десять років нічого не їв, окрім капусти і хліба — капуста в будь-якому вигляді й хліб.
І він був такий худенький, але завжди живий, благодушний, наповнений духовного оптимізму, ніколи не сумував, трудився більше всіх, скромний такий, ніколи ні з ким не вступав в суперечки ніякі.
Як мені пізніше переказали, якось захворів він запаленням легенів. Йому лікарі почали казати, що треба обов’язково їсти скоромне — їжу калорійну. Лікарі говорили довго, він вислухав їх і сказав їм тільки два слова: “Не буду”.
Вони його далі вмовляти: «ну хоч рибки трішки», а він: «не буду». Почали йому про ікру говорити, він знову: «не буду».
І так більше нічого й не їв — капуста, хліб… 30 років їв тільки капусту і хліб. Так він прожив ще багато років. Я його пам’ятаю завжди благодушним, тільки в старості з ногами у нього були проблеми — погано ходив.
Людина прожила все життя таким ось чином, а більшість людей про це й не знали», — розповів Його Блаженство.
Він підкреслив, що таких людей хоч і не так багато, але на них тримається наш світ.
«Вони нам показують приклад. Ми боїмося, а якщо я не з’їм ковбаси тиждень, то мені смерть прийде — не прийде. Смерть як раз відійде, а прийде життя. Тільки треба бути мужніми. І, звичайно, потрібно підбирати їжу, підбирати ритм прийняття їжі. У кожного повинен бути свій. Один їсть раз на добу, інший може чотири раз на добу — трохи менше, але частіше».
Митрополит Онуфрій нагадав, що вживати рослинну їжу — природньо і корисно: «Бог створив людину не для м’яса, не для ковбаси. Він дав для вжитку рослинну їжу — це природне і найкорисніше для людини».
«Нехай Господь допомагає нам, дорогі брати і сестри, щоб ми хоч трішки змушували себе до посту, стриманості, і щоб в цей піст прийшов в нас дух покаяння, щоб ми могли виправити своє життя і гідно зустріти велике світле свято Воскресіння Христового», — побажав Архіпастир.