| Седмиця 9-а після після П’ятидесятниці. Глас 7. День пісний. |
 Посту немає.
|
Вмч. і цілителя Пантелеймона
(305). 
Прп. Германа Аляскінського (1837).
Прп. Анфіси сп., ігумені і 90 сестер її (VIII). Рівноапп. Климента, єп. Охридського (916), Наума, Савви, Горазда і Ангеляра (IX-X). Блж. Миколая Кочанова, Христа ради юродивого, Новгородського (1392). Свт. Іоасафа, митр. Московского і всея Русі (1555).
Сщмч. Амвросія, єп. Сарапульського (1918). Сщмч. Платона і Пантелеймона пресвітера (1918). Сщмч. Іоанна пресвітера (1941).
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 9-е, Ин., 65 зач., XX, 19-31. Літ. – 1 Кор., 128 зач., III, 9-17. Мф., 59 зач., XIV, 22-34. Вмч.: 2 Тим., 292 зач., II, 1-10. Ів., 52 зач., XV, 17 – XVI, 2.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У ЄВАНГЕЛІЇ, КОТРЕ МИ ЧУЄМО СЬОГОДНІ У ХРАМАХ, Є РОЗПОВІДЬ ПРО ТЕ, ЯК СВ. АПОСТОЛ ПЕТРО, З ДОЗВОЛУ ГОСПОДНЬОГО , СХОДИТЬ З ЧОВНА ТА ЙДЕ ПО ВОДІ, ПОТІМ ПОСТУПАЄТЬСЯ РУХУ СТРАХУ І ПОЧИНАЄ ТОНУТИ.
ТЕ, ЩО ВІН ЗВАЖИВСЯ НА ТАКУ НЕЗВИЧНУ СПРАВУ, ПОКЛАДАЮЧИСЬ НА ГОСПОДА, НЕ СТАНОВИТЬ СОБОЮ НІЧОГО ТОГО, ЧОМУ МИ МОЖЕМО ВИСЛОВИТИ ДОКІР, ТОМУ ЩО ПО-ІНШОМУ СПАСИТЕЛЬ ПРОСТО Б НЕ ДАВ ЙОМУ ДОЗВОЛУ; ПІД ДОКІР ПОПАДАЄ ТЕ, ЩО ВІН НЕ ВИТРИМАВ ПЕРШОГО НАСТРОЮ ДУШІ.
ЙОГО НАПОВНИЛО ВСЕЦІЛЕ ПОКЛАДАННЯ НА ГОСПОДА, ЩО ВІН ВСЕ МОЖЕ, І ЦЕ ДАЛО ЙОМУ ВІДВАГУ ПРОТИСТОЯТИ ХВИЛЯМ.
ЗРОБЛЕНО УЖЕ КІЛЬКА КРОКІВ ЦИМ ШЛЯХОМ: НАЛЕЖАЛО ЛИШЕ МІЦНІШИМ СТАТИ У СПОДІВАННІ НА ГОСПОДА, ЯКИЙ ПОБЛИЗУ, І НА ДОСВІД ХОДІННЯ ЙОГО СИЛОЮ, А ВІН ВІДДАВСЯ ЛЮДСЬКИМ ДУМКАМИ: “СИЛЬНИЙ ВІТЕР, ВЕЛИКІ ХВИЛІ, ВОДА НЕ ТВЕРДА”; ЦЕ І ПОХИТНУЛО ТА ПОСЛАБИЛО У НЬОМУ МІЦНІСТЬ ВІРИ ТА НАДІЇ.
ВІДІРВАВСЯ ВІН З ЦІЄЇ ПРИЧИНИ ВІД РУКИ ГОСПОДА І, ЗАЛИШИВШИСЬ ВІДДАНИМ ДІЇ ЗАКОНІВ ПРИРОДИ, ПОЧАВ ТОНУТИ. ГОСПОДЬ ДОРІКНУВ ЙОМУ: “МАЛОВІРНИЙ” ЧОМУ ТИ ЗАСУМНІВАВСЯ?”, ПОКАЗУЮЧИ, ЩО У ЦЬОМУ ВСЯ ПРИЧИНА БІДИ.
ЦЕ УРОК ВСІМ, ХТО РОБИТЬ ЩО-НЕБУДЬ, ВЕЛИКЕ ЧИ МАЛЕ, НА ДОГОДЖАННЯ ГОСПОДУ! ЗБЕРІГАТИ ПЕРШИЙ ЛАД ВІРИ ТА НАДІЇ, ВІД ЯКИХ НАРОДЖУЄТЬСЯ ВЕЛИКА ЧЕСНОТА – ТЕРПІННЯ У ДОБРОДІЯННЯХ, ЩО Є ОСНОВОЮ БОГОУГОДНОГО ЖИТТЯ.
ПОКИ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ ЦЕЙ УСТРІЙ, ДО ТИХ ПІР НАСНАГА У ПРАЦІ В РОЗПОЧАТОМУ ШЛЯХУ НЕ ВІДХОДИТЬ, А ПЕРЕШКОДИ, ЯКИМИ БИ ВЕЛИКИМИ ВОНИ НЕ БУЛО, НЕ ПОМІЧАЮТЬСЯ.
КОЛИ ЖЕ ВОНИ СЛАБНУТЬ, ТОДІ НАПОВНЮЮТЬ ДУШУ ДУМКИ ПРО ЛЮДСЬКІ СПОСОБИ ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ ТА ВЕДЕННЯ РОЗПОЧАТИХ СПРАВ. А ОСКІЛЬКИ ЦІ ОСТАННІ ЗАВЖДИ ВИЯВЛЯЮТЬСЯ БЕЗСИЛИМИ, ТО В ДУШУ ВХОДИТЬ СТРАХ; ЗВІДСИ І КОЛИВАННЯ – ПРОДОВЖУВАТИ ВСЕ ЧИ ЗОВСІМ ПОВЕРНУТИСЯ НАЗАД.
ПОТРІБНО ТАК: ПОЧАВ – ТРИМАЙСЯ; ДУМКИ БЕНТЕЖНІ ВІДГАНЯЙ, А ПРАЦЮЙ ЗАРАДИ ГОСПОДА, ЯКИЙ ПОРУЧ.
