Прп. Євфросинії Александрійської (V). Прмч. Пафнутія єгиптянина і з ним 546-ти мучеників (III). Прп. Євфросинії Суздальської, в миру Феодулії (1250). Кончина прп. Сергія, ігумена Радонезького, всієї Русі чудотворця (1392). Перенесення мощей свт. Германа, архієп. Казанського (1595). Прп. Досифеї затворниці, Київської (1776). Св. Миколая спов., пресвітера (1941). Знайдення мощей сщмчч. Олександра і Феодора пресвітерів (1985).
Євангельські Читання
Утр. – Мф., 43 зач., XI, 27-30. Літ. – Прп.: Гал., 213 зач., V, 22 – VI, 2. Лк., 24 зач., VI, 17-23. Ряд.: 1 Кор., 156 зач., XIV, 20-25. Лк.,15 зач., IV, 31-36.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас”. Підемо ж всі слідом за Господом, яким кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам тяжко відчути, тобто, що у нас гріхів багато, і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потребність шукати собі полегшення.
Віра вкаже тоді нам єдиний прихисток у Господі Спасителеві, і кроки наші самі собою направляться до Нього. Душа, яка забажає позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: “візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе“.
І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити у заповідях Його. І заповіді – ярмо, і гріхи – тягар. Але порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів тяжкий, як гора. Не будемо боятися ж охотно прийняти ярмо Господнє благе та тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо здобути спокій душам нашим.
