Читається притча про 10 дів (Мф. 25:1-13). Св. Макарій так зображує її зміст:

“Мудрі п’ять дів, будучи тверезими, поспішивши до надзвичайного для свого єства, взявши елей у посудині серця свого, тобто благодать Духа, що подається згори, змогли увійти з Нареченим у небесний чертог. Інші ж юродиві діви, що залишилися при власному своєму єстві, не пильнували, не постаралися, поки були ще в плоті, взяти в посудини свої єлей радості, але, через недбальство або через зарозумілість щодо своєї праведності, вдалися немов до сну; за це й не допущені до чертогу Царства, не змогли угодити небесному Нареченому.

 

Охоплені мирськими узами і земною начебто любов’ю, не присвятили вони небесному Нареченому всієї любові своєї і прихильності і не принесли з собою єлею. А душі, які прагнули надзвичайного для єства, святині Духа, всією любов’ю прив’язані до Господа, з Ним ходять від усього відвертаючись, до Нього спрямовують молитви і думки, за що і сподобилися прийняти єлей небесної благодаті. Душі ж, що залишилися в єстві своєму, по землі плазують помислом, про землю розмірковують і розум їхній на землі має проживання. Самі про себе думають вони, що належать Нареченому і прикрашені плотськими виправданнями, але не прийнявши єлею радості, не відродилися вони Духом згори”.