В останній день посту напередодні великого дванадесятого свята, яке присвячене одній з найважливіших подій земного життя Христа, у Православній Церкві відзначається Навечір’я Різдва Христового або іншими словами Різдвяний святвечір.
Служби, що відбуваються у храмах цього дня, свідчать про особливу важливість наступаючого свята, оскільки Навечір’я бувають тільки перед найважливішими святами.
Різдвяний святвечір – це найвищий ступінь на шляху до свята. У цей день встановлений особливо суворий піст. За давньою традицією цього дня не їдять до появи на небі першої зірки – у спогад про Віфлеємську зорю, що вказала волхвам шлях до місця Різдва Христового. Якщо дотримуватися його за всіма правилами, то приймати їжу можна тільки раз – після Вечірні, коли на середину храму буде винесена запалена свічка. Вона символізує Віфлеємську зірку.
Правда, у цього звичаю є й інше, цілком життєве пояснення: взимку рано темніє і обід-вечеря готується, коли перша зірка вже зійшла. Люди, які шанують церковний устав, і сьогодні намагаються дотримуватися цієї традиції. А ті, кому така суворість не під силу, просто обмежують свій денний раціон заради очікування великої події – народження Ісуса Христа.
Святвечір відомий традицією подавати до столу пісну страву – кутю. Ця особлива страва являє собою пшеничний або рисовий узвар з медом та фруктами.
Святвечір буває двічі на рік – напередодні Різдва Христового і Хрещення Господнього. Пов’язано це з тим, що до IV століття цих два свята відзначали в один день.
