Мц. Христини (близько 300).
Блгвв. кнн. страстотерпців Бориса і Гліба, у Святому Хрещенні Романа і Давида (1015). Прп. Полікарпа, архімандрита Печерського (1182). Преподобномучеників Мгарських: Амвросія ігумена, Аркадія, Іоанникія, Іони, Іосифа, Никанора, Афанасія, Феофана, Серапіона, Никострата ієромонахів, Іуліана ієродиякона, Іоанникія, Германа, Назарія, Парфенія, Патапія і Доримедонта (1919). Сщмч. Алфея диякона (1937); свв. Миколая (1942) та Іоанна (1951) сповв., пресвітерів. Прославлення свт. Георгія, архієп. Могилівського (1993). Знайдення мощей прп. Далмата Ісетського (1994).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У ЄВАНГЕЛІЇ, КОТРЕ ЧИТАЄТЬСЯ СЬОГОДНІ У ХРАМАХ ЗА БОГОСЛУЖІННЯМ, МИ ЧУЄМО , ЩО ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ: “ДОБРА ЛЮДИНА З ДОБРОГО СКАРБУ ВИНОСИТЬ ДОБРЕ, А ЗЛА ЛЮДИНА ЗІ ЗЛОГО СКАРБУ ВИНОСИТЬ ЗЛЕ”.
ЩО ПОКЛАДЕШ У СКАРБНИЦЮ, ТЕ Й ОТРИМАЄШ. ПОКЛАДЕШ ЗОЛОТО – ЗОЛОТО І ВІЗЬМЕШ; ПОКЛАДЕШ МІДЬ – ВІЗЬМЕШ І МІДЬ.
ЗВІСНО, І МІДНЕ МОЖНА ВИДАТИ ЗА ЗОЛОТО, АЛЕ ЗНАВЕЦЬ ВІДРАЗУ ПОБАЧИТЬ ПІДМІНУ. ЯК ЖЕ ТАК ЗРОБИТИ, ЩОБИ У СКАРБНИЦІ НАШІЙ БУЛО ЛИШЕ ЗОЛОТО, ТОБТО У СЕРЦІ НАШОМУ ТІЛЬКИ ДОБРО?
СЕРЦЕ ЗА ПРИРОДОЮ СВОЄЮ – СКАРБ БЛАГИХ; ЛУКАВЕ Ж ПРИЙШЛО ПІЗНІШЕ. ВІЗЬМИ Ж АНАТОМІЧНИЙ НІЖ УВАГИ ТА НЕСАМОЖАЛІННЯ; ВІДОКРЕМ НЕПРИРОДНЄ ТА ВІДРІЖ ЙОГО. ЛУКАВЕ ОДНЕ ЗА ІНШИМ БУДЕ ВІДХОДИТИ, А БЛАГЕ – МІЦНІТИ ТА РОЗРОСТАТИСЯ; ЗАЛИШИТЬСЯ, ЗРЕШТОЮ, ОДНЕ ДОБРО.
СПРАВА ВСЯ У ТОМУ, ЯК ВИЗНАЧИТИ ПРИРОДНЄ ТА НЕПРИРОДНЄ. ТЕПЕРІШНІХ ЗНАВЦІВ НЕ СЛУХАЙ; ВОНИ ВСЕ ТЛУМАЧАТЬ НАВПАКИ: ЩО ПРИРОДНЄ, ТО У НИХ НЕПРИРОДНЄ, А ЩО НЕПРИРОДНЄ – НАЗИВАЮТЬ ЛУКАВЕ ДОБРИМ, А ДОБРЕ – ЛУКАВИМ.
ДИВИСЬ НА ТЕ, ЩО ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬ У ЄВАНГЕЛІЇ І СВ. АПОСТОЛИ У ПИСАННЯХ СВОЇХ, І ВЖЕ ЗА ЇХНІМИ СЛОВАМИ ВИЗНАЧАЙ ПРИРОДНЄ.
ТАК, ЗРЕШТОЮ, ЗБЕРЕШ БАГАТО ДОБРОГО І БУДЕШ ВИНОСИТИ ЙОГО ЗІ СВОГО СЕРЦЯ. МОЛИСЯ ДУХУ СВЯТОМУ: “СОКРОВИЩЕ БЛАГИХ, УСОКРОВИЩЕСТВУЙ БЛАГОЕ В СЕРДЦЕ МОЕМ”.
