| Седмиця 12-а після П’ятидесятниці. Глас 2. |
 Посту немає.
|
Віддання свята Успіння Пресвятої Богородиці. 
Мч. Лупа
(бл. 306).
Сщмч. Іринея, єп. Ліонського (202). Прпп. Євтихія (бл. 540) і Флорентія (547). Свт. Каліника, патріарха Константинопольського (705).
Сщмчч. Єфрема, єп. Селенгинського, Іоанна пресвітера і мч. Миколая (1918). Сщмчч. Павла та Іоанна пресвітерів (1937).
Євангельські Читання
2 Кор., 183 зач., VII, 1-10. Мк., 5 зач., I, 29-35. Богородиці: Флп., 240 зач., II, 5-11. Лк., 54 зач., X, 38-42; XI, 27-28.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У Євангелії, яке сьогодні чуємо у храмах, є такі слова: “Зранку встав дуже рано, вийшов та пішов у пустинне місце, там і молився”.
Ось урок – рано вставати та перші години
присвячувати молитві на самоті.
Душа, оновлена сном, буває свіжою, легкою та здатною до проникнення, як свіже ранкове повітря, тому що сама собою проситься, щоб пустили її туди, де для неї відрада – перед лицем Отця Небесного, в середовище ангелів та святих.
У цей час зручніше їй це робити, аніж потім, коли вже ляжуть на неї турботи дня. Усе Господь влаштовує. Потрібно від Нього прийняти благословіння на справи, потрібне напоумлення та необхідне підкріплення.
І спіши якомога раніше, поки нічого не заважає наодинці піднестися до Господа розумом та серцем і сповідатись Йому у своїх потребах та намірах, просити Його допомоги.
Налаштувавшись молитвою з перших хвилин дня, цілий день потім проведеш у благоговінні та страху Божому із зібраними думками.
Звідси й обачність, поміркованість та стійкість у справах та взаємовідносинах. Це нагорода за працю, на яку спонукаєш себе у ранковій самоті. Це і для житійських людей, виходить, міра розсудливості, а не що-небудь чуже для їх цілей.
