Прп. Феодора Сікеота, єп. Анастасіупольського (613).
Апп. Нафанаїла, Луки та Климента (I). Мч. Єпіподія Ліонського (близько 177). Прп. Віталія Александрійського (609–620). Перенесення мощей блгв. кн. Всеволода, у Святому Хрещенні Гавриїла, Псковського (1834). Сщмч. Євстафія пресвітера (1918). Сщмч. Платона, єп. Банялукського (1941) (Серб.). Мч. Димитрія (1942).
Євангельські Читання
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І ПОВИХОДЯТЬ ТІ, ЩО ЧИНИЛИ ДОБРО, НА ВОСКРЕСЕННЯ ЖИТТЯ, А КОТРІ ЗЛО ЧИНИЛИ, НА ВОСКРЕСЕННЯ СУДУ”. ОСЬ ЧИМ УСЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ! ЯК РІКИ ТЕЧУТЬ КОЖНА У СВОЄ МОРЕ, ТАК ТЕЧІЯ ЖИТТЯ НАШОГО НАСТАНЕ, ЗРЕШТОЮ, КОЖНА У МІСЦІ ЗА ХАРАКТЕРОМ СВОЇМ. І ТІ, ЯКІ ВОСКРЕСНУТЬ У ЖИТТІ, БУДУТЬ НА СУДІ, АЛЕ СУД ТІЛЬКИ ЗБЕРЕЖЕ ЇХ ВИПРАВДАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПО ЖИТТЮ; ТОДІ ЯК ІНШІ ВОСКРЕСНУТЬ ТІЛЬКИ ЗА ТИМ, ЩОБ ВИСЛУХАТИ ОСУДЖЕННЯ НА ВІЧНУ СМЕРТЬ.
ЖИТТЯ ТА СМЕРТЬ ЇХ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬСЯ ТЕПЕР ЩЕ ВІД ТОГО, ЩО ОДНІ РОБЛЯТЬ ЖИВІ СПРАВИ, А ІНШІ – СПРАВИ МЕРТВІ ТА МЕРТВУЩІ. ЖИВІ СПРАВИ – ТІ, ЯКІ ЗВЕРШУЮТЬСЯ ЗА ЗАПОВІДЯМИ З РАДІСТЮ ДУХУ, У СЛАВУ БОЖУ; МЕРТВУЩІ Ж СПРАВИ – ТІ, ЯКІ ЗВЕРШУЮТЬ ПРОТИ ЗАПОВІДЕЙ, У БОГОЗАБУТТЯ, В УГОДУ СОБІ ТА ПРИСТРАСТЯМ СВОЇМ.
МЕРТВІ СПРАВИ – ВСІ, ЯКІ ХОЧ ЗА ФОРМОЮ НЕ ПРОТИВНІ ЗАПОВІДЯМ, АЛЕ РОБЛЯТЬСЯ БЕЗ ВСЯКОЇ ДУМКИ ПРО БОГА ТА ВІЧНЕ СПАСІННЯ, З ЯКИХ-НЕБУДЬ ВИДІВ СЕБЕЛЮБСТВА. БОГ – ЖИТТЯ; АЛЕ ТІЛЬКИ І ЖИВЕ ТЕ, У ЧОМУ Є ЧАСТИНА ЙОГО. І ОСЬ У КОГО ТІЛЬКИ МЕРТВІ ТА МЕРТВУЩІ СПРАВИ, ТОЙ ПРЯМО ЙДЕ І В ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПІДЕ НА ОСУДЖЕННЯ СМЕРТІ; А В КОГО СПРАВИ ВСІ ЖИВІ, ТОЙ ІДЕ ТА В ОСТАННІЙ ДЕНЬ ВИЙДЕ НА ОТРИМАННЯ ВІЧНОГО ЖИТТЯ.
