| Неділя 18-а після П’ятидесятниці. Глас 1. |
 Посту немає.
|
Мчч. Сергія 
і Вакха (290-303). Свт. Іони , єп. Ханькоуського (1925).
Мчч. Юліана пресвітера і Кесарія диякона (I). Мц. Пелагії Тарсійськой (290). Мч. Поліхронія пресвітера (IV). Прп. Сергія Послушливого, Печерського (бл. XIII). Прп. Сергія Нуромського (Вологодського) (1412). Знайдення мощей прп. Мартиніана Білоєзерського (1514).
Сщмч. Миколая пресвітера (1942).
Ікони Божої Матері Псково-Печерської, іменованої “Розчулення” (1524).
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 7-е, Ін., 63 зач., XX, 1-10. Літ. – 2 Кор., 188 зач., IX, 6-11. Лк., 30 зач., VII, 11-16. Мчч.: Євр., 330 зач., XI, 33 – XII, 2. Лк., 106 зач., XXI, 12-19.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Бачить Господь матір, яка плаче через смерть сина, і милосердний до неї; іншого разу покликаний був на шлюб, та порадів сімейній радості.
Цим показав Він, що розділяти звичайні життєві радості і печалі не противно духу Його. Так і роблять християни істинні, побожні, які зі страхом проводять життя своє.
Однак, вони вирізняють у життєвому побуті порядки від порядків; бо у них так багато ввійшло такого, на чому не може бути Божого благовоління. Є звичаї, які викликані пристрастями і вигадані для задоволення їх; іншими наповнюється одна сутність.
У кому є дух Христа, той зуміє розрізнити хороше від дурного: одного він тримається, а інше відкидає. Хто робить це зі страхом Божим, того не цураються інші, хоча він і не чинить подібно їм, бо він діє завжди у дусі любові та поблажливий до немочі братів своїх.
Тільки дух ревнощів коле очі і виробляє розлад та розділення. Такий дух ніяк не може втриматися, щоб не повчити та не викрити когось. А той турбується тільки про те, щоб себе і сім’ю свою заснувати по-християнські; в справи інших вмішуватися не вважає дозволеним, говорячи про себе: “хто мене поставив суддею?”
Такою тихістю від налаштовує до себе всіх та вселяє повагу до тих порядків, яких притримується. Всевказівник же і себе робить нелюбимим і на добрі порядки, яких притримується, наводить несхвалення.
Смирення у таких випадках потрібне, християнське смирення. Воно – джерело християнської розсудливості, що вміє добре чинити у подібних випадках.
