Свята великомучениця Анастасія Узорішительниця († бл. 304) постраждала під час правління римського імператора Діоклетіана (284 — 305). Народилася в Римі, в сім’ї сенатора Претекстата. Батько її був язичником, мати Фавста — таємною християнкою, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю вченістю святому Хрисогону († бл. 304 р.; пам’ять 22 грудня). Хрисогон навчав Анастасію Священному Писанню і виконанню Закону Божого. Після закінчення навчання про Анастасію говорили як про мудру і прекрасну дівчину. Після смерті матері, не прислухаючись до бажань дочки, батько видав її заміж за язичника Помплія. Щоб не порушити обітницю дівоцтва і уникнути подружнього ложа, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу і зберігала чистоту.
У темницях Риму в той час перебувало багато ув’язнених християн. Одягнувши жебрацьку одіж, свята таємно відвідувала в’язнів, — умивала і годувала хворих, нездатних рухатися, перев’язувала рани, втішала усіх, хто потребував допомоги. Її вчитель і наставник два роки томився в ув’язненні. Зустрічаючись із ним, вона дивувалася і захоплювалася його довготерпінням і відданістю Спасителю. Чоловік святої Анастасії, Помплій, дізнавшись про її діяльність, жорстоко побив її, помістив в окремій кімнаті і біля дверей поставив варту. Свята сумувала, що позбулася можливості допомагати християнам. Після смерті батька Анастасії Помплій, щоб заволодіти багатою спадщиною, постійно катував дружину. Свята писала своєму вчителеві: «Чоловік мій … томить мене як противницю його язичницької віри в настільки тяжкому ув’язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши дух Господу, впасти мертвою». У відповідному листі святий Хрисогон втішав мученицю: «Світлу завжди передує тьма, і після хвороби часто повертається здоров’я, і після смерті обіцяно нам життя». І передбачив швидку смерть її чоловіка. Через деякий час Помплія призначили послом до перського царя. По дорозі до Персії він потонув під час раптової бурі.
Тепер свята Анастасія знову могла відвідувати ув’язнених у темницях християн, отриманий спадок вона витрачала на одяг, їжу і ліки для хворих. Святого Хрисогона відправили в Аквилею (місто у Верхній Італії) на суд до імператора Діоклетіана, — Анастасія пішла за своїм учителем. Тіло святого Хрисогона після його мученицької кончини по Божественного одкровенню було сховано пресвітером Зоїлу. Через 30 днів після смерті святої Хрисогон з’явився Зоїлу і передбачив близьку кончину трьох юних християнок, що жили неподалік, — Агапії, Хіонії та Ірини († 304; пам’ять 16 квітня). І повелів послати до них святу Анастасію. Таке видіння було і святій Анастасії. Вона пішла до пресвітера, помолилась біля мощей святого Хрисогона, потім у духовній бесіді укріпила мужність трьох дів перед майбутніми їх тортурами. Після кончини мучениць вона сама поховала їх тіла.
Свята Анастасія стала мандрувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити християнам, котрі були ув’язнені в темницях. Так вона отримала дар лікування. Трудами і словами розради свята Анастасія полегшувала ув’язнення багатьох людей, піклуванням про тіла і душі стражденних визволяла їх від уз відчаю, страху і безпорадності, тому й отримала ймення — Узорішительниця. У Македонії свята познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй у благочестивих трудах.
Невдовзі стало відомо, що Анастасія — християнка, її взяли під варту і відвели до імператора Діоклетіана. Розпитавши Анастасію, Диоклетіан дізнався, що вона всі свої кошти витратила на допомогу нужденним, а золоті, срібні та мідні статуетки переплавила на монети і годувала багатьох голодних, одягала нагих, допомагала немічним. Імператор наказав відвести святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або віддав на жорстоку страту. Жрець запропонував святій Анастасії зробити вибір між багатими дарами і знаряддями тортур, покладеними з двох сторін біля неї. Свята, не вагаючись, вказала на знаряддя тортур: «Оточена цими предметами, я стану прекраснішою і угоднішою жаданому Нареченому моєму — Христу…» Перш, ніж піддати святу Анастасію тортурам, Ульпіан вирішив осквернити її. Але, як тільки доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснула йому голову, і через деякий час він помер. Свята Анастасія опинилася на волі і разом з Феодотією продовжувала служити в’язням. Незабаром свята Феодотія і троє її синів сподобилися мученицької кончини від руки анфіпата (начальника області) Нікітія в їх рідному місті Нікеї († бл. 304; пам’ять 29 липня і 22 грудня).
Святу Анастасію вдруге ув’язнили і 60 днів морили голодом. Щоночі мученицю відвідувала свята Феодотія і зміцнювала її в терпеливості. Бачачи, що голод не заподіяв святій шкоди, ігемон Іллірій наказав утопити її разом із засудженими злочинцями, серед яких був і переслідуваний за віру християн Евтіхіан († бл. 304; пам’ять 22 грудня). Воїни посадили в’язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно стало занурюватися у воду, але в’язні побачили мученицю Феодотію, яка кермувала кораблем і вела його до берега. 120 осіб, уражені таким дивом, увірували в Христа — святі Анастасія та Евтіхіан тут же охрестили їх. Дізнавшись про все, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Святу Анастасію розтягнули над багаттям між чотирма стовпами. Тіло святої залишилося неушкодженим, — поховала його благочестива християнка Аполлінарія. По закінченні гонінь вона побудувала над труною святої великомучениці Анастасії церкву.
