Преподобний Максим Грек (XV – XVI ст.) був сином багатого китайського чиновника в місті Арте (Албанія), отримав блискучу освіту. В юності він багато подорожував, вивчав мови і навчався у європейських країнах; побував у Парижі, Флоренції, Венеції. Після повернення на батьківщину прибув на Афон і прийняв чернецтво у Ватопедській обителі. Він із захопленням вивчав стародавні рукописи, залишені на Афоні грецькими імператорами-монахами – Андроником Палеологом та Іоанном Кантакузеном.
У цей час великий князь Московський Василь Іванович (1505 – 1533) забажав розібратися в грецьких рукописах і книгах своєї матері, Софії Палеолог і звернувся до Константинопольського Патріарха з проханням прислати йому вченого грека. Чернець Максим отримав вказівку їхати в Москву. Після прибуття йому було доручено перекласти слов’янською мовою тлумачення на Псалтир, потім тлумачення на книгу Діянь апостолів і кілька богослужбових книг.
Преподобний Максим старанно і ретельно намагався виконувати всі доручення. Але, зважаючи на те, що слов’янська мова не була рідною для перекладача, природньо, виникали деякі неточності в перекладах. Митрополит Московський Варлаам високо цінував труди преподобного Максима. Коли ж московський престол зайняв митрополит Даниїл, ситуація змінилася.
Новий митрополит зажадав, щоб преподобний Максим перекладав на слов’янську мову церковну історію Феодорита. Максим Грек рішуче відмовився від цього доручення, посилаючись на те, що «в цю історію включені листи розкольника Арія, а це може бути небезпечно для простоти». Ця відмова посіяла ворожнечу між преподобним і митрополитом. Незважаючи на усі негаразди, преподобний Максим продовжував старанно працювати на ниві духовної просвіти Русі. Він писав листи проти магометан, папізму, язичників. Переклав тлумачення святителя Іоанна Златоуста на Євангелія від Матвія та Іоанна, а також написав кілька власних творів.
Коли великий князь мав намір розірвати свій шлюб із дружиною Соломонією через її безплідність, відважний сповідник Максим надіслав князю «Глави повчальні до правовірних начальників», де переконливо довів, що статус зобов’язує князя не коритися тваринним пристрастям. Преподобного Максима ув’язнили.
З того часу почався новий, багатостраждальний період життя преподобного. Неточності, виявлені в перекладах, були поставлені преподобному Максиму в провину, як навмисне псування книг. Важко було ученому в темниці, але у цих стражданнях преподобний бачив і велику милість Божу. До нього з’явився Ангел і сказав: «Терпи, старче! Цими муками позбудешся вічних мук». У в’язниці преподобний написав вугіллям на стіні канон Святому Духу, що донині читається в Церкві: «Иже манною препитавый Израиля в пустыни древле, и душу мою, Владыко, Духа наполни Всесвятаго, яко да о Нем благоугодно служу Ти выну…».
Через шість років преподобного Максима звільнили від тюремного ув’язнення і послали під церковною забороною до Твері. Там він жив під наглядом добродушного єпископа Акакія, який милостиво обходився з невинно постраждалим. Преподобний написав автобіографічний твір «Думки, якими інок скорботний, укладений в темницю, втішав і зміцнював себе в терпінні». Ось кілька слів із цього яскравоготвору: «Не тужи, не скорби, ниже тоскуй, любезная душа, о том, что страждешь без правды, от коих подобало бы тебе приять все благое, ибо ты пользовала их духовно, предложив им трапезу, исполненную Святаго Духа…».
Лише через двадцять років перебування в Твері преподобному дозволили проживати вільно і зняли з нього церковну заборону. Останні роки свого життя преподобний Максим Грек провів у Троїце-Сергієвій Лаврі. Йому було вже близько 70 років. Гоніння і тяжка праця позначилися на здоров’ї преподобного, але дух його був бадьорий; він продовжував трудитися. Разом зі своїм келійником і учнем Нілом преподобний старанно переклав Псалтир із грецької на слов’янську мову. Ні гоніння, ні в’язниця не зломили святого Максима.
Преподобний преставився 3 лютого 1556 року. Він похований біля північно-західної стіни Духівської церкви Троїце-Сергієвої Лаври. Засвідчено чимало благодатних чудес, що сталися біля гробниці преподобного, на якій написані тропар і кондак йому: «Богодухновенным Писанием и богословия проповеданием/ неверствующих суемудрие обличил еси, всебогате,/ паче же, в Православии исправляя, на стезю истиннаго познания наставил еси,/ якоже свирель богогласная, услаждая слышащих разумы,/ непрестанно веселиши, Максиме досточудне,/ сего ради молим Тя:/ моли Христа Бога грехов оставление низпослати// верою поющим всесвятое твое успение, Максиме, отче наш». Лик преподобного Максима часто зображується на іконі Собору Радонезьких святих.
Над місцем поховання Максима Грека було споруджено прибудовану до Духівського храму каплицю – так званий Максимовий намет. Він неодноразово перебудовувався і розширювався (наприклад, при митрополиті Платоне (Левшині), потім у 1847 році), а в 1938 – 1940 роках був знищений.
У 1988 році під час святкування 1000-річчя Хрещення Русі на Соборі, що проходив в Троїце-Сергієвій Лаврі, серед новопрославлених святих був канонізований і преподобний Максим Грек. Залишалося відкритим питання про місцезнаходження його святих мощей. До моменту загальноцерковного прославлення над могилою не залишалося ніяких видимих слідів. Тому виникла необхідність в археологічних розкопках. Роботами керував археолог С. Бєляєв. 24 червня 1996 року духівник Лаври архімандрит Кирило (Павлов) звершив молебень преподобному Максиму в Духівському храмі Лаври. За богослужінням молилася братія, вихованці Духовних шкіл і учасники розкопок.
У вівторок, 1 липня, про результати проведених робіт і про виявлення чесних останків преподобного Максима Грека було зроблено докладну доповідь Патріархові. Його Святість дав благословення на антропологічний огляд, що був проведений провідними фахівцями РАН 2 липня. При зіставленні чесної глави з древніми зображеннями преподобного Максима виявилися риси подібності. На підставі висновку антропологів 3 липня 1996 року Святійший Патріарх благословив підняти чесні останки. Донедавна мощі преподобного Максима спочивали в Успенському соборі Лаври. 9 квітня 2013 року вони були урочисто перенесені назад у Духівський храм. Рака встановлена на місці обретіння мощей преподобного, біля північної стіни.
переклад – ігумен Герман (Кулакевич)
