Храми потрібні не Богу.
Так говорить Господь Саваоф: «Народ цей говорить: Не прийшов тепер час дому Господнього, щоб бути збудованим!».
І було слово Господнє … «Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кафлями, хоч дім цей збурений?» (Ог. 1, 2-4).
До кого звернені ці слова Господні? Задовго до Різдва Христового через пророка Огія так говорив Господь юдеям, які повернулися в Єрусалим з вавилонського полону.
Але також дослівно звернення Господнє відноситься і до православної пастви. Чи не ті ж слова чуються нині? «Не час будувати храм», кажуть люди, з яких багато хто придбають собі будинки, живуть в своїх будинках в повному достатку або перепродують свої будинки, переходячи з кращого в кращий і все збільшуючи своє майно.
Зрозуміло, коли такі слова чуються з вуст невіруючих. Зрозуміло, коли безбожники, які ненавидять все, що нагадує про Бога, руйнують церкви, побудовані нашими благочестивими предками.
Але як це можуть повторювати люди віруючі, котрі самі відвідують церкву? Церква є місце освячене, святе, в якому вічно перебуває благодать Божа.
Під час освячення храму Соломона слава Господня у вигляді хмари наповнила дім Божий. Так було в Старозавітньому храмі. На скількі ж сильніше діє благодать Божа в храмах новозавітних, в яких подається справжнє очищення від гріхів, в яких причащаємося Тіла і Крові Христових, в яких постійно Дух Святий сходить під час літургії на Дари, які освячуються і на присутніх людей? На всякому місці можна молитися і звідусіль чує Господь молитви. Але набагато легше молитися в храмі, де все привертає до молитви. Підносяться звідти молитви наші до Бога і зводять на нас милості Божі.
Будування храму є жертва Богу; виділення для Богослужіння ділянки землі, пожертвування Богові частини свого майна, а головне принесення Йому своєї любові, свого старанності. Споруджувалися храми за різних обставин, під час подій радісних і сумних, ставилися, як свічки від усього народу по рідній землі.
Храми потрібні не Богу, престол Якого небо і підніжжя земля, а нам вони потрібні. Корисні нам наші жертви на храми, але Господь приймає не стільки матеріал, скільки нашу старанність. Христос схвалив лепту вдовиці, сказавши, що вона поклала найбільше за всіх, бо багаті клали багато від свого надлишку, а вона віддала все, що мала, увесь свій прожиток. Жертви наші в ім’я Боже приймає Сам Бог. Духовно наші жертви надходять в скарбниці небесні, Божі, звідки їх ніхто не вкраде, а якщо хтось викрадає церковне майно, то він краде у Самого Бога і покарає того Сам Господь Бог.
За кожним богослужінням поминаються будівельники храмів.
Будуючи храми тут на землі, ми тим самим творимо і собі вічний притулок на небі. Пройдуть десятки років, зітліють наші тіла, можливо і від кісток нічого не залишиться. А душі наші будуть вічно жити. Благо тому, хто приготував для душі своєї обитель в палатах Небесних! Якщо навіть вже зруйнуються побудовані церкви, записані будуть в вічних книгах Божих імена їх будівельників і збережені будуть вознесені в них молитви.
«Так говорить Господь Саваоф: Зверніть ваше серце до ваших доріг! Виходьте на гору, і спроваджуйте дерево, і храм цей будуйте, і в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований».
«Я з вами, говорить Господь!» (Ог. 1: 7-8, 13)
«Слова і проповіді»
