| Cедмиця 27 після П’ятидесятниці. | Різдвяний піст. |
| ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ. |
Євангельські Читання
Утр.: – Лк. 1:39-49,56 (зач. 4). На літ.: – Ап.: Євр. 9:1-7 (зач. 320).; 1Тим. 5:1-10 (зач. 285 від полу). Єв.: Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54).; Лк. 17:20-25 (зач. 86) – за понеділок.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Сказавши, що Син Людський з’явиться в день свій, як блискавка, що миттєво висвітлює все піднебесне (Лк.17:24), Господь додав: “Спочатку Йому належить багато постраждати і бути відкинутим цим родом” (Лк.17:25). Зі змісту розмови видно, що це “належить постраждати” повинно передувати появі Господа у славі. Отже, весь час до того дня – час страждань Господа. У Своїй особі Він постраждав в один відомий час; а після того страждання Його продовжуються в особі віруючих – страждання народження віруючих, їхнього виховання в дусі та охорони від ворожих дій, внутрішніх і зовнішніх, бо союз Господь має зі своїми не уявний лише та моральний, а живий, заради якого все, що стосується їхнього життя, сприймається і Ним, як главою.
Виходячи з цієї думки, не можна не бачити, що Господь точно багато страждає. Найчутливіші скорботи – це падіння віруючих; ще більш чутливі для Нього відпадіння від віри. Але це – заключні поранення; постійні ж стріли – скорботи і спокуси та коливання віри невір’ям. Промови і писання, що дихають невір’ям, – розпалені стріли лукавого. У нинішній час багато кузень завів лукавий для кування таких стріл. Серця віруючих болять, буваючи уражені ними і бачачи поразки інших; з ними і Господь болить. Але з’явиться день слави Господньої – тоді відкриються таємниці темряви, і ті, хто страждав, зрадіють із Господом. До того ж часу треба терпіти й молитися.
