Неділя 5-та після Пасхи, про самарянине . Глас 4. |
 Посту немає.
|
Ап. від 70-ти Андроника
та св. Юнії (I).
Мчч. Солохона, Памфамира та Памфалона воїнів (284-305). Свт. Стефана, Патріарха Константинопольського (893). Прп. Євфросинії, в миру Євдокії, блгв. вел. кн. Московської (1407). Знайдення мощей прмч. Адріана Ондрусівського
Євангельські Читання
Утр. – Єв. 7-е, Ін., 63 зач., XX, 1-10. Літ. – Діян., 28 зач., XI, 19-26, 29-30. Ін., 12 зач., IV, 5-42.
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Співгромадяни самарянки після того, як Спаситель пробув у них два дні, говорили їй: “уже не через твої слова віруємо, бо самі чули та дізналися, що Він істинно Спаситель світу, Христос”.
І у всіх так буває. Спочатку зовнішнім словом закликаються до Господа, або, як у нас тепер, шляхом народження, а потім, коли побачать на ділі, що є життя у Господі, вже не за зовнішніми ознаками у суспільстві християнському тримаються Господа, а за внутрішнім поєднанням.
Цього і треба всім, хто народжується у суспільствах християнських, поставити собі законом, тобто не обмежуватися однією зовнішньою належністю до Господа, але потурбуватися внутрішньо поєднатися з Ним, щоб потім постійно вже носити доказ у собі того, що вони стоять в істині.
Що ж для цього треба? Треба втілити у собі істину Христову. Істина ж Христова – відновлення занепалого. Тож, відклади стару людину, яка тліє у пристрастях, і одягнися в нову, яка створена Богом у правді та істині, і будеш сам у собі знати, що Господь Іісус Христос є воістину Спас не світу тільки, але власне і тебе.